ВАЛИК, НЁБНЫЙ (лат. torus palatinus) піднебінний валок. Невелике узвишшя по бічній стінці носової частини глотки [кавтки], утворене складкою слизової оболонки над м'язом, що піднімає м'яке піднебіння.

ВЕНА ЖЕВАТЕЛЬНОЙ МЫШЦЫ (лат. vena masseterica) вена жувального м'яза. Вливається в vena facialis. Збирає кров від жувального м'яза.

ВЕНА СУСТАВА НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. vena articularis mandubulae) вена суглоба нижньої щелепи. Вена скронеяо-нижньощелепного суглоба; вливається в plexus pterygoideus (vena retromandibularis); збирає кров з венозного сплетення, що оточує скронево-нижньощелепний суглоб.

ВЕНА ЯЗЫКА, ДОРСАЛЬНАЯ (лат. vena dorsalis linguae) дорзальна вена язика. Вливається в vena lingualis; збирає кров від стінки язика.

ВЕНА, ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНАЯ (лат. vena maxillaris) щелепова вена. Вливається в vena retromandibularis; відповідає майже на всьому протязі arteria maxillaris, утворює plexus pterygoideus; збирає кров від жувальних м 'язів верхньої щелепи, верхніх зубів, від щічного м'яза, твердої мозкової оболонки, нижньої щелепи.

ВЕНА, НЁБНАЯ НАРУЖНАЯ (лат. vena palatina externa) зовнішня піднебінна вена. Вливається в vena facialis; збирає кров з ділянки піднебінного мигдалика від м'якого піднебіння (верхньої частини), від бічної стінки глотки.

ВЕНА, ПОДЪЯЗЫЧНАЯ (лат. vena sublingualis) під'язикова вена. Вливається в vena lingualis; збирає кров від під 'язичної і піднижньощелепної слинних залоз.

ВЕНА, ЯЗЫЧНАЯ (лат. vena lingualis) язикова вена. Вливається в vena jugularis interna; збирає кров від язика, від під 'язичної і піднижньощелепної слинних залоз, від гортані і щитовидної залози.

ВЕНА-СПУТНИЦА ПОДЪЯЗЫЧНОГО НЕРВА (лат. vena comitans nervi hypoglossi) вена-супутниця під'язикового нерва. Вливається в vena lingualis (sublingualis); супроводжує nervus hypoglossus; збирає кров з під 'язичної ділянки.

ВЕНСАНА, ГИНГИВИТ (лат. gingivitis Vincenti; gingivitis ulcerosa necrotica [necroticans]) гінгівіт Венсана. Запалення слизової оболонки яснового краю з перевагою процесу альтерації; /див. тж ЯЗВЕННО-НЕКРО ТИЧЕСКИЙ ГИНГИВИТ/.

ВЕРЕТЕНО, ЭМАЛЕВОЕ (лат. fusus enameli) емалеве веретено. Колбоподібне стовщення кінця дентинного канальця, що проникнуло в емаль.

ВЕРХНЕЙ ГУБЫ, БОКОВАЯ РАСЩЕЛИНА (лат. fissura labii superioris lateralis) бокова розщілина верхньої губи. Аномалія розвитку: наявність щілини верхньої губи, що йде від її червоної облямівки до носа; /див. тж «ЗАЯЧЬЯ ГУБА»/.

ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНАЯ КОСТЬ (лат. os maxillare) верхньощелепна [верхньощеле-пова] кістка. Парна кістка лицьового черепа, що складається з тіла і чотирьох відростків — виличного, лобового, луночкового і піднебінного.

ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНАЯ ПАЗУХА (лат. sinus maxillaris; sinus Highmorei) верхньощелепна [верхньощелепова] пазуха. Повітроносна парна порожнина у тілі верхньої щелепи; /див. тж ГАЙМОРОВА ПАЗУХА/.

ЕРХНЕЧЕЛЮСТНОЙ (лат. maxiliaris, -є) верхньощелепний, верхньощелеповий. Cтосовний до верхньої щелепи.

ВЕРХНЯЯ ЧЕЛЮСТЬ (лат. maxilla, -ae,f) верхня щелепа.

ВЕРХУШКА КОРНЯ ЗУБА (лат. apex radicis dent is) верхівка кореня зуба. Кінець кореня зуба, на якому мається отвір для проходження в зуб судин і нервів.

ВЕРХУШКИ ЯЗЫКА, ЖЕЛЕЗА (лат. glandula apicis linguae [JNA]; glandula lingualis anterior [PNA, BNA]; glandula Nuhni: від прізвища німецького анатома Антона Нуна/Anton Nuhn, 1814-1889/) залоза верхівки язика, передня язикова залоза. Серозно-слизова слинна залоза, розташована в товщі м'язів передньої частини язика; І див. тж ПЕРЕДНЯЯ ЖЕЛЕЗА ЯЗЫКА, ПЕРЕДНЯЯ ЯЗЫЧНАЯ ЖЕЛЕЗА, ЖЕЛЕЗА НУНА/

ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОГО СУСТАВА, СУСТАВНАЯ КАПСУЛА (лат. capsula arliculationis temporomandibularis) суглобова капсула скронево-нижньощелепового суглоба. Сполучнотканинна оболонка суглоба, що охоплює кінці кісток і прикріплена по краю суглобних поверхонь; утворює герметично замкнуту суглобну порожнину.

ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ СУСТАВ () скронево-нижньощелепний суглоб.

ВИТАЛЬНАЯ АМПУТАЦИЯ (лат. amputatio vitalis) вітальна ампутація. Видалення пульпи з порожнини зуба під анестезією.

ВИТАЛЬНОСТЬ ЗУБА (лат. vitalitas dentis) вітальність зуба. Життєвість [життєздатність] зуба; (рос. жизнеспособность зуба).

ВКОЛАЧИВАНИЕ ЗУБА (лат. impactio dentis) вбиття зуба. Різновид синдесмозу, при якій одна кістка як би «вбита» у заглиблення іншої.

ВКУС (лат. gustus, -us, т) смак. Відчуття, що виникає при дії якої-небудь речовини на рецептори, розташовані головним чином на поверхні язика, а також у слизовій оболонці порожнини рота.

ВКУСОВАЯ АГНОЗИЯ (лат. agnosia gustatoria) смакова агнозія. Порушення складних пізнавальних процесів при ураженні поетичних відділів кори великого мозку.

ВКУСОВАЯ ЛУКОВИЦА (лат. bulbus gustatorius; gemma gustatoria [LNH]; caliculus gustatorius [PNA, BNA, JNA]) смакова цибулина. Структурно-функціональна одиниця органу смаку, що складається з епітеліальних смакових клітин, зв 'язаних з кінцевими розгалуженнями смакових нервових волокон; /див. тж, ВКУСОВАЯ ПОЧКА, ВКУСОВАЯ ЧАШКА/.

ВКУСОВАЯ ПОЧКА (лат. gemma gustatoria [LNH]; bulbus gustatorius; caliculu# gustatorius [PNA, BNA, JNA]) смакова брунька. Структурно-функціональна одиниця органу смаку, що складається з епітеліальних смакових клітин, зв'язаних з кінцевими розгалуженнями смакових нервових волокон; /див. тж ВКУСОВАЯ ЛУКОВИЦА, ВКУСОВАЯ ЧАШКА/.

ВКУСОВАЯ ЧАШКА (лат. caliculus gustatorius [PNA, BNA, JNA]; gemma gustatoria [LNH]; bulbus gustatorius) смакова брунька. Структурно-функціональна одиниця органу смаку, що складається з епітеліальних смакових клітин, зв'язаних з кінцевими розгалуженнями смакових нервових волокон; /див. тж ВКУСОВАЯ ЛУКОВИЦА, ВКУСОВАЯ ПОЧКА/.

ВКУСОВОЙ АНАЛИЗАТОР (лат. apparatus degustorius [gustatorius]) смаковий аналізатор. Рецептори, що сприймають смакові подразнення; у видгляі сосочків знаходяться на поверхні язика.

ВОЗВЫШЕНИЕ, ЛУНОЧКОВОЕ (лат. juga alveolaria) луночкове підвищення. Опуклості на альвеолярних відростках верхньої і нижньої щелепи, що відповідають переднім стінкам альвеол зубів.

ВОЛОКНА КОРФФА (лат. fibrae Korffi; fibrae predentini [LNH]) волокна Корффа. Розташовані радіально до осі довжинника зуба арґірофільні колагенові волокна, що проходять у зовнішньому шарові дентину в периферичній пульпі зуба; /див. тж ПРЕДЕНТИННЫЕ ВОЛОКНА/.

ВОЛОКНА, ПРЕДЕНТИННЫЕ (лат. fibrae predentini [LNH]; fibrae Korffi) волокна Корффа. Розташовані радіально до осі довжинника зуба арґірофільні колагенові волокна, що проходять у зовнішньому шарові дентину в периферичній пульпі зуба; /див. тж ВОЛОКНА КОРФФА/.

ВОЛОКНО TQMCA (лат. fibra Tomesi: від прізвища анґ. анатома і стомотолоґа сера Джона Томса /Sir John Tomes, 1815-1895/; fibra dentini; processus odontoblasti dentini [LNH]) волокно Тамса. Розташований в дентинному ка-нальці відросток клітини, що утворює дентин; /див. тж ДЕНТИННОЕ ВОЛОКНО. ДЕНТИННЫЙ ОТРОСТОК ОДОНТОБЛАСТА/

ВОЛОКНО, ДЕНТИННОЕ (лат. fibra dentini; processus odontoblasti dentini [LNH]; fibra Tomesi: від прізвища анґ. анатома і стомотолоґа сера Джона Томса /Sir John Tomes, 1815-1895/) дентинне волокно. Розташований в дентинному ка-нальці відросток клітини, що утворює дентин; /див. тж ДЕНТИННЫЙ ОТРОСТОК ОДОНТОБЛАСТА, ВОЛОКНО ТОМСА/.

ВОЛОКНО, МЕЖЗУБНОЕ (лат. fibra septalis) міжзубне волокно. Окремі волокна, що перекидаються від зуба до зуба біля входу в альвеолу.

ВОСПАЛЕНИЕ ДЁСЕН (лат. gingivitis, -tidis, f; ulitis, -tidis, f) запалення ясен. Захисно-пристосувальна реакція організму на дію патогенного подразника, що проявляється розвитком на місці ушкодження змін кровообігу і підвищення судинної проникності в сполученні з дистрофією тканин і проліферацією клітин.

ВТОРИЧНЫЙ ДЕНТИН (лат. dentinum secundarium) вторинний дентин. Дентин, що утворюється в сформованому зубі, після його прорізування й відрізняється від первинного неправильним розташуванням дентинних канальців і колагенових волокон, а також порушенням характеру звапнення; /див. тж ИРРЕГУЛЯРНЫЙ ДЕНТИН/.

ВТОРИЧНЫЙ КАРИЕС ЗУБА (лат. caries dentis secundaria) вторинний карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; /див. тж РЕЦИДИВИРУЮЩИЙ КАРИЕС ЗУБА/.

ВЫВИХ ЗУБА (лат. luxatio dentis) вивих зуба. Зміщення зуба у бік язика чи щоки чи в губчату тканину щелепи.

ВЫВИХ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. luxatio mandibulae) вивих щелепи. Виникає при широкому відкриванні рота, додаткових вертикальних і бічних навантаженнях під час вивихування зуба, роботи долотом і молотком під час альве-олотомії і т.д.

ВЫВИХИВАНИЕ () вивихування.

ВЫРЕЗКА НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. incisure mandibulae) вирізка нижньої щелепи. Глибока виїмка між мищелковим і вінцевим відростками нижньої щелепи.

ВЫРЕЗКА, КЛИНОВИДНО-НЁБНАЯ [ОСНОВНО-НЁБНАЯ] (лат. incisure sphenopalatine [PNA, BNA]; incisura pterygopalatina [JNA]) клино-піднебінна [основно-піднебінна] вирізка. Напівкругла виїмка перпендикулярної пластинки піднебінної кістки між: очними і клиноподібними відростками; бере участь в утворенні клиновидно-піднебінного отвору.
ВЫРЕЗКА, НОСОВАЯ (лат. incisura nasalis) носова вирізка. Напівмісячна виїмка медіального краю передньої поверхні тіла верхньої щелепи; разом з носовими кістками носова вирізка обох верхніх щелеп формує грушоподібну апертуру носа.

ВЫРЕЗКА, ОСНОВНО-НЁБНАЯ [КЛИНОВИДНО-НЁБНАЯ] (лат. incisure sphenopalatine [PNA, BNA]; incisura pterygopalatina [JNA]) основно-піднебінна [клино-піднебінна] вирізка. Напівкругла виїмка перпендикулярної пластинки піднебінної кістки між очними і клиноподібними відростками; бере участь в утворенні клиновидно-піднебінного отвору.

ВЫРЕЗКА, СЛЁЗНАЯ (лат. incisura lacrimalis) слізна вирізка. Невелика вирізка для відростка слізної кістки, розташована в місці переходу лобового відростка в очноямкову поверхню.