ГИПЕРСАЛИВАЦИЯ (лат. hypersalivatio, onis, f) гіперсалівація. Надлишкове слиновиділення.

ГИПОПЛАЗИЯ ЭМАЛИ (лат. hypoplasia enameli) гіпоплазія емалі. Недорозвинення емалі.

ГЛОССАЛГИЯ (лат. glossalgia, -ae,f) Глосалгія. Біль у язику, парестезія язика у вигляді відчуття печіння, уколів і т.д.; спостерігається частіше усього при захворюваннях органів травлення.

ГЛОССИТ (лат. glossitis, -itidis, J) глосит. Запалення язика, патологічний стан тканин язика запального характеру, що представляє собою симптом загального захворювання організму, рідше протікає самостійно.

ГЛОССИТ, АТРОФИЧЕСКИЙ (лат. glossitis atrophica) атрофічний глосит. Запалення язика, що характеризується зменшенням чи цілковитим зникненням усіх видів сосочків слизової оболонки язика, іноді зменшенням розміру язика.

ГЛОССИТ, ГУНТЕРОВСКИЙ, МЕЛЛЕРОВСКИЙ (лат. glossitis Hunteri — Moelleri) глосит Гунтера—Меллера. Запалення язика, що характеризується яскраво-червоним забарвленням язика і глянцьовитістю його поверхні, що з 'являються при дефіциті вітаміну Вп і фолієвої кислоти.

ГЛОССИТ, ДЕСКВАМАТИВНЫЙ (лат. glossitis desquamative; lingua geographica) десквамативний Глосит. Запалення язика, що характеризується чергуванням вогнищ десквамації епітелію з вогнищами його набрякання і помутніння; І див. тж «ГЕОГРАФИЧЕСКИЙ» ЯЗЫК/.

ГЛОССИТ, ИНТЕРСТИЦИАЛЬНЫЙ (лат. glossitis interstitialis) інтерстиціальний Глосит [запалення язика]. Одна з форм сифілітичного язика в третинному періоді, що характеризується дифузною інфільтрацією язика з наступним розвитком фіброзної сполучної тканини; /див. тж СКЛЕРОЗИРУЮЩИЙ ГЛОССИТ/.

ГЛОССИТ, МИГРИРУЮЩИЙ (лат. glossitis benigna migrans) мігруючий [міґру-вальний] глосит. Запалення язика, що характеризується чергуванням вогнищ десквамації епітелію з вогнищами його набрякання і помутніння.

ГЛОССИТ, РОМБОВИДНЫЙ (лат. glossitis rhomboidea) ромбосхожий [ромбоподібний] глосит. Запалення язика неясної етіології, що характеризується частковою чи цілковитою відсутністю сосочків, пізніше — бородавчастими і папіломатозними розростаннями на обмеженій ділянці язика, що мають форму ромба чи овалу, розташованими по середній лінії стінки язика спереду жолобоподібних сосочків.

ГЛОССИТ, СКЛЕРОЗИРУЮЩИЙ (лат. glossitis sclerotica indurativa) склерозую-чий [ущільняючий] глосит [запалення язика]. Одна з форм сифілітичного язика в третинному періоді, що характеризується дифузною інфільтрацією язика з наступним розвитком фіброзної сполучної тканини; /див. тж ИНТЕРСТИЦИАЛЬНЫЙ ГЛОССИТ/.

ГЛОССИТ, ЭКСФОЛИАТИВНЫЙ (лат. glossitis areata exfoliativa) ексфоліативний глосит. Запалення язика, що характеризується чергуванням вогнищ десквамації епітелію з вогнищами його набрякання і помутніння.

ГЛОССОДИНИЯ (лат. glossodynia, -ae, J) глосодинія. Біль язика. Парестезія язика у вигляді відчуття печіння, уколів.

ГЛОССОПИРОЗ (лат. glossopyrosis, -is, f) глосопіроз. Пекуче відчуття на язику, відчуття печіння на язиці; спостерігається при авітамінозі ВҐ холанемії, а іноді і при злоякісній анемії, гіперацидному гастриті, панкреатиті.

ГЛОССОПЛЕГИЯ (лат. glossoplegia, -ae,f) глосоплегія. Параліч язика, паралічм'язів язика, що виникає при двосторонньому ураженні під'язичних нервів. їхніх ядер чи кірково-ядерних шляхів.

ГЛЯНЦЕВИТОСТЬ () глянцьовитість.

ГЛЯНЦЕВОСТЬ 0 глянцьовість.

ГНАТОДИНАМОМЕТРИЯ (лат. gnathodynamometria, -ae, f) гнатодинамометрія. Вимір сили жувального тиску на визначеній ділянці зубного ряду і витривалості пародонта до навантаження.

ГНОЙНЫЙ ГИНГИВИТ (лат. gingivitis suppurativa) гнійний гінгівіт. Запальне ураження слизової оболонки альвеолярного відростка, утворення вогнищ гнійного запалення й абсцесів.

ГОЛОВКА НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. capitulum mandibulae) голівка нижньої щелепи. Розширений кінець мищелкового відростка гілки нижньої щелепи, що має овальну суглобну поверхню для зчленування з нижньощелепною ямкою скроневої кістки.

ГРАНУЛЁМА, ЗУБНАЯ (лат. granuloma dentalis; granuloma dentis) гранульома зубна. Опух [пухлина] з розрісних зубних грануляцій, опухоподібне [пухлиноподібне] утворення біля верхівки кореня зуба з грануляційної тканини, оточене фіброзною капсулою; виникає в результаті хронічного запалення при інфікуванні періодонта з каналу зуба.

ГРАНУЛЁМА, ЗУБНАЯ ОКОЛОВЕРХУШЕЧНАЯ (лат. granuloma dentalis periapicale; granuloma dentis periapicale) зубна навколоверхівкова гранульома. Onyx [пухлина] з розрісних Грануляцій навколо верхівки зуба.

ГРЕБЕНЬ, СКУЛОАЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. crista zygomaticoalveolaris) вилично-альвеолярний [вилицеальвеолярний] гребінь. Йде від виличного [вилицево-го] відростка верхньої щелепи до зовнішньої поверхні альвеолярного відростка; розташований на рівні першого великого корінного зуба; орієнтир при туберальной анестезії.

ГРИБЫ, ДРОЖЖЕПОДОБНЫЕ (лат. Candida) дріжджоподібні гриби.

ГУБА /РТА/ (лат. labium, -i', «) губа /рота/. Парний орган, що обмежує вільним краєм ротову щілину; складається зі шкіри, кругового м 'яза рота і слизової оболонки; розрізняють верхню губу (labium superior) і нижню губу (labium inferior), з 'єднані між: собою спайками в ділянці кутів рота.

ГУБА, ЗАЯЧЬЯ (лат. labium leporinum; fissura labii superioris lateralis) «заяча губа». Аномалія розвитку: наявність щілини [розщелини] верхньої губи, що йде від її червоної облямівки до носа; /див. тж БОКОВАЯ РАСЩЕЛИНА ВЕРХНЕЙ ГУБЫ/.

ГУБА, УДВОЕННАЯ (лат. labium duplex) подвоєна губа. Деформація, властива тільки верхній губі.

ГУБЫ РТА (лат. labia oris [PNA, BNA, JNA]) губи рота. Парний орган, що обмежує вільним краєм ротову щілину; складається зі шкіри, кругового м 'яза рота і слизової оболонки; розрізняють верхню губу (labium superior) і нижню губу (labium inferior), з 'єднані між собою спайками в ділянці кутів рота.

ГУБЫ, ВЕРХНЕЙ, БОКОВАЯ РАСЩЕЛИНА (лат. fissura labii superioris lateralis; labium leporinum) бокова розщілина верхньої губи. Аномалія розвитку: наявність щілини верхньої губи, що йде від її червоної облямівки до носа; /див. тж «ЗАЯЧЬЯ ГУБА»/.