РАДИКУЛЯРНАЯ КИСТА (лат. kysta [kystis, cysta, cystis] radicularis) радикулярна кіста. Кіста, запального походження, що розвивається з зубної гранульоми при деструкції.

РАЗВИТИЯ, АНОМАЛИЯ () виродливість, аномалія розвитку. Відхилення розвитку від норми; (рос. уродство; нім. Fehlbildung; анґ. malformation).

РАНУЛА (лат. ranula, -ae, /; kysta [kystis, cysta, cystis] glandulae sublingvalis et submaxillaris) ранула. Кіста під 'язикової[під 'язичної] та підщелепної [підщеле-пової] слинних залоз, що утворюється на дні ротової порожнини й у ділянці між коренем язика і нижньою щелепою; на фоні [тлі] здорових тканин вона має синюватий відтінок, утворюється, як правило, шляхом розширення великої протоки залози в результаті звуження чи закупорки вихідного отвору; { див. тж КИСТА ПОДЪЯЗЫЧНОЙ И ПОДЧЕЛЮСТНОЙ СЛЮННЫМ ЖЕЛЁЗ/.

РАСТВОР, АНЕСТЕЗИРУЮЩИЙ () анестезуючий розчин.

РАСЩЕЛИНА В ОБЛАСТИ ТВЁРДОГО И МЯГКОГО НЁБА (лат. fissura in regio palati duri et mollis) розщілина у ділянці твердого та м'якого піднебіння. Аномалія розвитку: незаращення тканин піднебіння, у результаті [внаслідок] чого по середній лінії існує широке сполучення між ротовою і носовою порожнинами; призводить до порушення ковтання, ссання, а надалі — і мови.

РАСЩЕЛИНА ВЕРХНЕЙ ГУБЫ, БОКОВАЯ (лат. fissura labii superioris lateralis) бокова розщілина верхньої губи. Аномалія розвитку: наявність щілини верхньої губи, що йде від її червоної облямівки до носа; /див. тж «ЗАЯЧЬЯ ГУБА»/.

РАСЩЕЛИНА ЛИЦА, ВРОЖДЁННАЯ (лат. fissura facialis congenita) вроджена розщілина обличчя. Аномалія розвитку: наявність щілин у тканинах обличчя, зумовлена незрощенням зародкових горбів, які утворюють обличчя.

РАСЩЕЛИНА ЧЕЛЮСТИ (лат. gnathoschisis, -is, J) розщілина щелепи. Розщеплення верхньої щелепи, що часто поєднується з розщепленням верхньої губи і піднебіння; спадкове захворювання.

РЕЗЦОВАЯ КОСТЬ (лат. os incisivum) різцева кістка. Передньонижня частина верхньої щелепи, що несе верхні різці; іноді залишається відособленою.

РЕЗЦОВЫЙ КАНАЛ (лат. canalis incisivus; canales incisivi Ipl.l [ТА]; foramen incisivum; foramina incisiva Ipl.l; canalis nasopalatinus; canalis Stenoni) різцевий канал. Непарний кістковий канал, що починається різцевим отвором і відкривається на нижній поверхні твердого піднебіння; місце проходження носопіднебінно-го нерва; (анґ., foramina of Stensen); /див. тж СТЕНОНОВ КАНАЛ/

РЕЗЦЫ (лат. dentes incisivi - /букв./різцеві зуби) різці. Передні зуби, призначені для відкушування.

РЕКРИСТАЛИЗАЦИЯ () рекристалізація.

РЕНТГЕНОГРАФИЯ, ПАНОРАМНАЯ (лат. roentgenographia panoramica) панорамна рентгенографія. Метод рентгенологічного дослідження, що дозволяє одержати зображення всієї щелепи зі зубним рядом; на знімку верхньої щелепи видні також: верхньощелепові пазухи, порожнина носа, горби верхньої щелепи та виличні кістки.

РЕТЕНЦИОННАЯ КИСТА (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] retentionis; mucocele, -es, f) ретенційна кіста. Скупчення слизу в кистозно утвореній порожнині.

РЕТРОГНАТИЯ (лат. retrognathia, -ae.f) пташине обличчя, ретрогнатія. Вкорочення нижньої щелепи, недорозвинені щелепи зміщені назад стосовно площини чола; (рос. птичье лицо).

РЕТРОМАНДИБУЛЯРНЫЙ (лат. retromandibularis, -є) ретромандибулярний. Розташований позад нижньої щелепи.

РЕТРОМОЛЯРНЫЙ (лат. retromolaris. -e) ретромолярний.

РЕФЛЕКСОГЕННАЯ ЗОНА (лат. zona reflexogenes) рефлексогенна зона. Область тіла (ділянка шкіри, слизової оболонки, судинної стінки), у межах якої розташовані рецептори одного типу [виду], подразнення яких приводить до виникнення певного рефлексу; /див. ток ТРИГГЕРНАЯ ЗОНА/.

РЕЦИДИВИРОВАТЬ (лат. recidivare) рецидивувати.

РЕЦИДИВИРУЮЩИЙ (лат. recidivans, -amis) повторювальний, рецидивувальний, рецидивуючий; що рецидивує; (рос. возвращающийся, повторяющийся).

РЕЦИДИВИРУЮЩИЙ КАРИЕС ЗУБА (лат. caries dentis recidivans [recurrens]) рецидивуючий [поворотний] карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; /див. тж ВТОРИЧНЫЙ КАРИЕС ЗУБА/.

РЕЦИДИВНЫЙ (лат. recidivus, -a, -urn) поворотний, повторний, рецидивний; (рос. возвратный, повторный).
 
РЕЦИДИВНЫЙ КАРИЕС ЗУБА (лат. caries dentis recidiva) рецидивний [поворотний] карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; /див. тж ВТОРИЧНЫЙ КАРИЕС ЗУБА/.

РЕШЁТЧАТАЯ КОСТЬ (лат. os ethmoidale) решітчаста кістка. Непарна повітро-носна кістка мозкового черепа, що бере участь в утворенні передньої черепної ямки, очниці і порожнини носа.

РОМБОВИДНЫЙ ГЛОССИТ (лат. glossitis rhomboidea) ромбосхожий [ромбоподібний] глосит. Запалення язика неясної етіології, що характеризується частковою чи цілковитою відсутністю сосочків, пізніше — бородавчастими і папіломатозними розростаннями на обмеженій ділянці язика, що мають форму ромба чи овалу, розташованими по середній лінії стінки язика спереду жолобоподібних сосочків.

РОТОВАЯ ПОЛОСТЬ, ПЕРВИЧНАЯ (лат. stomodeum, -і, п) первинна ротова порожнина. Вузька щілина на головному [голововому] кінці зародка, обмежена п 'ятьма відростками зябрових дуг (непарним лобовим і парними верхньощелепними та нижньощелеповими); /див. тж ПЕРВИЧНАЯ ПОЛОСТЬ РТА/.

РОТОВАЯ ПОЛОСТЬ, СОБСТВЕННО (лат. cavum oralis proprium) власне ротова порожнина. Простір у нижній частині обличчя, що відкривається спереду ротовою щілиною і сполучається ззаду через зів з ротовою частиною глотки [кавтки]; початкова частина травного тракту.

РТА, ГУБЫ (лат. labia oris [PNA, BNA, JNAJ) губи рота. Парний орган, що обмежує вільним краєм ротову щілину; складається зі шкіри, кругового м 'яза рота і слизової оболонки; розрізняють верхню губу (labium superior) і нижню губу (labium inferior), з 'єднані між собою спайками в ділянці кутів рота.

РТА, ПОЛОСТЬ, ПЕРВИЧНАЯ (лат. stomodeum, -;', п) первинна порожнина рота. Вузька щілина на головному [голововому] кінці зародка, обмежена п 'ятьма відростками зябрових дуг (непарним лобовим і парними верхньощелепними та нижньощелеповими); /див. тж ПЕРВИЧНАЯ РОТОВАЯ ПОЛОСТЬ/.

РТА, ПОЛОСТЬ, СОБСТВЕННО (лат. cavum oris proprium) власне порожнина рота. Простір у нижній частині обличчя, що відкривається спереду ротовою щілиною і сполучається ззаду через зів з ротовою частиною глотки [ковтки]; початкова частина травного тракту.

РТА, ПРЕДДВЕРИЕ (лат. vestibulum oris) переддвер'я рота. Невелика порожнина чи простір, що розташовується між: губами і зубним рядом.

РУБЦУЮЩИЙСЯ () рубцювальний; що рубцюється.

РЯД ЗУБОВ (лат. dentura, -ae.f) ряд зубів; /див. тжДЕНТУРА/.