САНАЦИЯ ПОЛОСТИ РТА (лат. sanatio cavitatis oris) санація порожнини рота. Комплекс оздоровчих заходів, спрямованих на виявлення патологічних змін органів ротової порожнини, їхнє усунення і профілактику.

СВЕДЕНИЕ ЧЕЛЮСТЕЙ (лат. trismus, -і, т) зведення (скреготання) щелеп [iuЈz лепів]; /див. тж ТРИЗМ/

СВИНЦОВАЯ КАЙМА НА ДЁСНАХ (лат. halos saturninus in gingivis) свинцева облямівка на яснах. При отруєнні свинцем.

СВИЩ, ЛУНОЧКОВЫЙ (лат. fistula oroantralis) луночкова нориця. Патологічно утворений вузький канал, що веде від внутрішніх частин тіла до його зовнішньої чи внутрішньої поверхні; через фістули витікає секрет, екскрет або гнійні виділення.

СВИЩ, СЛЮННОЙ (лат. fistula salivalis) слинна нориця. Фістула [нориця], за допомогою якої патологічна порожнина в слинній залозі (частіше привушній) чи просвіт її проток сполучається з порожниною рота чи (через отвір на шкірі) із зовнішнім середовищем; виникає, наприклад, як ускладнення поранення залози чи хірургічної операції.

СВОБОДНАЯ ДЕСНА (лат. gingiva libera) вільне ясно. Край частини ясна, що прилягає до шийок зубів.

СВОБОДНОЕ ДВИЖЕНИЕ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. motus mandibulae liber; motio mandibulae libera) вільний рух нижньої щелепи. Переміщення нижньої щелепи щодо верхньої.

СВОД НЁБА (лат. fornix palati) склепіння піднебіння. Склепінне утворення, дугоподібна структура піднебіння.

СВЯЗКА (лат. ligamentum, -і, п [PNA], [BNA], [JNA]) зв'язка. Сполучнотканинне волокнисте утворення у вигляді пучка, тяжа чи пластини, що з 'єднує кістки / синдесмоз/ чи входить у суглоб утримуючого [підвішувального] апарата внутрішніх органів.

СВЯЗКА, ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ (лат. ligamentum temporomandibulare) вилично-щелепова зв'язка. Утворення з міцної фіброзної, іноді посиленої за рахунок еластичних волокон, сполучної тканини, що зв'язує скроневу кістку з нижньою щелепою.

СВЯЗКА, ЗУБО АЛЬВЕОЛЯРНАЯ (лат. ligamentum alveolodentale) зубоальвеолярна зв'язка. Утворення з міцної фіброзної, іноді посиленої за рахунок еластичних волокон, сполучної тканини, що зв'язує зуб із альвеолою.

СВЯЗКА, КЛИНОВИДНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ (лат. ligamentum sphenomandibulare) клиновид(н)о-нижньощелепна [клиноподібно-нижньо-щелепова] зв'язка. Зв'язка, що йде від ості клиноподібної кістки трьома пучками до шийки мищелкового відростка, до язичка і внутрішньої поверхні гілки нижньої щелепи; зміцнює скронево-нижньощелеповий суглоб.

СВЯЗКА, КРУГОВАЯ (лат. ligamentum anulare circulare gyratum) кругова зв'язка. Зв 'язка, утворена переплетенням пришийкових волокон з волокнами, що йдуть від ясен і з 'єднуються з періодонтом сусіднього зуба в ділянці міжзубних перегородок.

СВЯЗКА, ЛАТЕРАЛЬНАЯ НИЖНЕЧЕЛЮСТНОГО СУСТАВА (лат. ligamentum laterale articulationis temporomandibularis) латеральна [бічна, бокова] зв'язка нижньощелепного [нижньощелепового] суглобу.

СВЯЗКА, ШИЛО-ПОДЪЯЗЫЧНАЯ (лат. ligamentum stylohyoideum) шило-під'язикова зв'язка. Зв'язка, що з'єднує шиловидний відросток скроневої кістки з малим ріжком під 'язичної кістки.

СВЯЗКИ, ЩИТОВИДНО-ПОДЪЯЗЫЧНЫЕ /ЛАТЕРАЛЬНАЯ И МЕДИАЛЬНАЯ/ (лат. ligamenta thyrohyoideum) щитовидно-під'язикові зв'язки /латеральна та медіальна/. Зв'язки, з'єднуючі щитовидний хрящ з під'язичною кісткою;/див. тж ЩИТО-ПОДЪЯЗЫЧНЫЕ СВЯЗКИ/.

СВЯЗКИ, ЩИТО-ПОДЪЯЗЫЧНЫЕ /ЛАТЕРАЛЬНАЯ И МЕДИАЛЬНАЯ/ (лат. ligamenta thyrohyoideum) щито-під'язикові зв'язки /латеральна та медіальна/. Зв'язки, з'єднуючі щитовидний хрящ з під'язичною кісткою; /див. тж ЩИТОВИДНО-ПОДЪЯЗЫЧНЫЕ СВЯЗКИ/.

СЕПАРАЦИЯ ЗУБОВ (лат. separatio dentium) сепарація [поділ, відділення] зубів; (рос. разделение [отделение] зубов).

СЕПСИС, ОДОНТОГЕННЫЙ (лат. sepsis odontogenes) одонтогенний сепсис. Сепсис, при якому первинне вогнище гнійного запалення розташоване у зубах.

СЕПСИС, РОТОВОЙ (лат. sepsis oralis) ротовий сепсис. Сепсис, при якому первинне вогнище гнійного запалення розташоване у тканинах, що оточують порожнину рота; причинами виникнення якого є верхівковий періодонтит, хронічний пульпіт, невидалені навколокореневі гранульоми, патологічна зубояс-нова кишеня, остеомієліт щелепи, гайморит, тощо.

СЕРОЗНАЯ КИСТА (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] serosa; hygroma cysticum) серозна» [водяниста] кіста. Патологічна порожнина, стінка якої утворена фіброзною тканиною і вистелена епітелієм чи ендотелієм, що містить серозну, серозною слизову, серозно-фіброзну рідину; /див. тж КИСТОЗНАЯ ГИГРОМА/

СЖИМАТЕЛЬ (лат. constrictor) стискач, стискувач.

СИАЛОГРАФИЯ (лат. sialographia, -ae, f) сіалографія. Рентгенографія слинних залоз за допомогою контрастних речовин.

СИАЛОЛИТИАЗ (лат. sialolithiasis, -is, J) сіалолітіаз. Утворення каменів у слинних залозах чи у вивідних протоках цих залоз.

СИАЛОРЕЯ (лат. sialorhoea. -ae, J) слинотеча, сіалорея; (рос. слюнотечение).

СИЛА ЖЕВАТЕЛЬНАЯ (лат. vis masticatoria; vis masticationis) жувальна сила. Сила, що може бути розвинута всіма жувальними м 'язами, що піднімають нижню. щелепу.

СКЛЕРОЗИРОВАННЫЙ ДЕНТИН (лат. dentinum scleroticum) склерозований [ущільнений] дентин. Дентин, у якому солі кальцію не тільки просочують основну речовину, але і заповнюють дентинні канальці; відрізняється від первинного дентину неправильним розташуванням дентинних канальців, колагенових волокон.

СКЛЕРОЗИРУЮЩИЙ ГЛОССИТ (лат. glossitis sclerotica indurativa) склерозукм чий [ущільняючий] глосит [запалення язика]. Одна з форм сифілітичного язика в третинному періоді, що характеризується дифузною інфільтрацією язика з наступним розвитком фіброзної сполучної тканини; /див. тж ИНТЕРСТИЦИАЛЬНЫЙ ГЛОССИТ/.

СКОРБУТИЧЕСКИЙ ГИНГИВИТ (лат. gingivitis scorbutica) скорбутичний гінгівіт.?, Хронічне катаральне запалення ясен, пізніше виразковий гінгівіт, що розвивається при дефіциті аскорбінової кислоти; /див. тж ЦИНГОТНЫЙ ГИНГИВИТ/.

СКУЛОАЛЬВЕОЛЯРНЫЙ ГРЕБЕНЬ (лат. crista zygomaticoalveolaris) вилично-» альвеолярний [вилицеальвеолярний] гребінь. Йде від виличного [вилицево-го] відростка верхньої щелепи до зовнішньої поверхні альвеолярного відростка; розташований на рівні першого великого корінного зуба; орієнтир npw туберальной анестезії.

СКУЛОВАЯ КОСТЬ (лат. os zygomaticum) вилична кістка. Кістка лицьового черепа, що бере участь в утворенні виличної дуги і скроневої ямки.

СЛЁЗНАЯ ВЫРЕЗКА (лат. incisure lacrimalis) слізна вирізка. Невелика вирізка для відростка слізної кістки, розташована в місці переходу лобового відростка в очноямкову поверхню.

СЛИВШИЕСЯ ЗУБЫ (лат. densitas, -atis.f) злиті [злилі, зливані, зливні] зуби. Аномалія розвитку: збільшений горизонтальний розмір коронки зуба, що сполучається в деяких випадках з наявністю додаткового кореня; з'являються в результаті розвитку подвійного зуба з одного зачатка.

СЛЮНА (лат. saliva, -ae,f) слина. Секрет слинних залоз; містить травні ферменти, головним чином амілазу.

СЛЮННЫЕ ЖЕЛЕЗЫ (лат. glandulae salivales) слинні залози. Загальна назва залоз різних розмірів, будови і розташування, що виробляють слину; розрізняють малі (губні, щічні й ін.) і великі (привушну, піднижньощелепову, під'язичну) слинні залози.

СЛЮННЫЙ [СЛЮННОЙ] КАМЕНЬ (лат. calculus salivalis [salivarius]) слинний камінь. Камінь у паренхімі чи протоці слинної залози.

СЛЮНОТЕЧЕНИЕ (лат. sialorhoea, -ae, f) слинотеча.

СМЕШАННАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. glandula mixta) змішана залоза. Залоза, що одночасно продукує і виділяє різні секрети, наприклад, серозний і слизовий.

СМЫКАНИЕ ЗУБОВ (лат. occlusio, -onis.f, dentitio, -onis.f) Змикання зубів. Взає-морозміщення верхнього і нижнього зубних рядів (зубів) при найбільш повному змиканні зубів-антагоністів; /див. тж ПРИКУС/.

СОБАЧЬЕЙ ЯМКИ, АБСЦЕСС (лат. abscessus fossae caninae) абсцес [гнійник, нарив] собачої ямки. Скупчення гною в ділянці собачої ямки внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

СОБСТВЕННО ПОЛОСТЬ РТА (лат. cavum oris proprium) власне порожнина рота. Простір у нижній частині обличчя, що відкривається спереду ротовою щілиною і сполучається ззаду через зів з ротовою частиною глотки [ковтки]; початкова частина травного тракту.

СОБСТВЕННО РОТОВАЯ ПОЛОСТЬ (лат. cavum oralis proprium) власне ротова порожнина. Простір у нижній частині обличчя, що відкривається спереду ротовою щілиною і сполучається ззаду через зів з ротовою частиною глотки [ковтки]; початкова частина травного тракту.

СОСОЧЕК, ГРИБОВИДНЫЙ (лат. papilla fungiformis) грибовидний сосочок. Утворення грибоподібної форми на слизовій оболонці кінчика чи середньої частини язика, у якому розташовані смакові терморецептори.

СОСОЧЕК, ДЕСНЕВОЙ [ДЁСЕННЫЙ] (лат. papilla gingivalis) ясновий [ясенний ] сосочок. Ділянка ясен, розташована в міжзубному проміжку між: контактними поверхнями коронок і міжальвеолярною перегородкою.

СОСОЧЕК, ЖЕЛОБКОВЫЙ (лат. papilla vallata) жолобковий сосочок. Узвишшя циліндричної форми на межі між стінкою і коренем язика, оточено валиком слизової оболонки і жолобком, у якому розташовані смакові рецептори.

СОСОЧЕК, ЛИСТОВИДНЫЙ (лат. papilla foliatae) листовидний сосочок. Смакові сосочки, розташовані по краях язика.

СОСОЧЕК, НИТЕВИДНЫЙ (лат. papilla filiformis) нитковидний сосочок. Загальна назва сосочків язика нитковидної форми, розташованих на його верхній поверхні, які містять рецептори тактильної чутливості.

СОСОЧЕК, РЕЗЦОВЫЙ (лат. papilla incisiva) різцевий сосочок. Горбок на слизовій оболонці піднебіння, розташований за медіальними різцями відповідно отвору різцевого каналу.

СОСОЧКОВЫЙ ПОЛИП () сосочковий поліп. Доброякісна пухлина з плоского чи перехідного епітелію, що має вигляд сосочкового розростання; /див. тж ПАПИЛЛОМАТОЗ/

СПЛЕТЕНИЕ, ЗУБНОЕ, ВЕРХНЕЕ (лат. plexus dentalis superior) верхнє зубне сплетення. Утворене: задніми, середньою і передніми гілками nn.alveolares superiores; відбиває: rr.dentales et gingivales superiores; іннервує: верхні зуби і ясна.

СПЛЕТЕНИЕ, ЗУБНОЕ, НИЖНЕЕ (лат. plexus dentalis inferior) нижнє зубне сплетення. Утворене: гілками n.aheolaris inferior; відбиває: rr.dentales et gingivales inferiores; іннервує: нижні зуби і ясна.

СПЛЕТЕНИЕ, КРЫЛОВИДНОЕ (лат. plexus pterygoideus) криловидне сплетення. Знаходиться позаду тіла верхньої щелепи в підскроневій ямці, оточує криловидні м'язи; збирає кров з оболонок головного [головового] мозку, верхнього глоткового [ковткового] сплетення, барабанної порожнини і слухової труби, привушної залози, жувальних м 'язів, слизової оболонки носа і порожнини рота, зубних органів, очниці; впадає в защелепну вену.

СПОСОБНОСТЬ, АБРАЗИВНАЯ (лат. qualitas abrasiva) абразивна здатність. Здатність абразивних матеріалів (дрібнозернистих чи порошкоподібних речовин високої твердості) викликати стирання.

СРЕДСТВА, ПРИЖИГАЮЩИЕ (лат. thermocaustica, -orum, n /pi./) припікальні засоби. Лікарські засоби, що викликають коагуляцію тканин і використовувані для їх місцевого руйнування.

СТАЦИОНАРНЫЙ КАРИЕС ЗУБА (лат. caries dentis stationaria) стаціонарний карієс зуба. Хронічний карієс, що протікає повільно; каріозні [карієсні] тканини пігментовані, щільні, важко піддаються видаленню.

СТЕНОНОВ КАНАЛ (лат. canalis Stenoni; canalis incisivus; canales incisivi /pi./ [ТА]; foramen incisivum; foramina incisiva lpl.l; canalis nasopalatinus) стенонів канал. Непарний кістковий канал, що починається різцевим отвором і відкривається на нижній поверхні твердого піднебіння; місце проходження носопіднебі-нного нерва; (анґ., foramina of Stensen); /див. тж РЕЗЦОВЫЙ КАНАЛ/.

СТИРАНИЕ ЗУБА, ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ (лат. abrasio dentis pathologica) патологічне стирання зуба. Явище, пов'язане з перевантаженістю зубів, посиленою жувальною функцією і неповноцінністю зубної тканини.

СТИРАНИЕ ЗУБА, ФИЗИОЛОГИЧЕСКОЕ (лат. attritio dentis physiologica) фізіологічне стирання зуба. Стирання зубів протягом усього життя внаслідок постійного тертя їхньої поверхні при жувальних рухах.

СТИРАНИЕ ЗУБОВ (лат. abrasio dentium) стирання зубів.

СТОМАТИТ (лат. stomatitis, -itidis.j) стоматит. Запалення слизової оболонки порожнини рота.

СТОМАТИТ ВЕНСАНА (лат. stomatitis Plaut — Vincent) стоматит Венсана. Виклщ кається симбіозом веретеноподібної бактерії і звичайної спірохети порожнини рота (фузоспірохетоз).

СТОМАТИТ, АФТОЗНЫЙ (лат. stomatitis aphthosa) афтозний стоматит. Запальне захворювання інфекційно-алергійної природи; характеризується появою поодиноких болісних афт на слизовій оболонці рота.

СТОМАТИТ, АФТОЗНЫЙ РУБЦУЮЩИЙСЯ () рубцювальний афтозний стоматит. Хвороба, при якій спочатку в підслизовому шарі з'являються поодинокі вузлики, на місці яких потім утворяться болісні виразки з піднятими, ущіль-, неними краями і запальним інфільтратом; /див. тж АФТЫ СУТОНА/.

СТОМАТИТ, ГАНГРЕНОЗНЫЙ (лат. stomatitis gangraenosa) гангренозний стоматит. Стоматит, що характеризується появою ділянок некрозу тканин,, швидкою плином, явищами інтоксикації і неприємним запахом з рота.

СТОМАТИТ, КАНДИДОЗНЫЙ (лат. stomatitis candidosa [mycotica]) «дитячий цвіт», кандидозний стоматит. Запалення слизової оболонки порожнини рота при ураженні грибком роду Candida; грибкове захворювання порожнини рота в грудних дітей і важко хворих, виснажених людей похилого віку; одна з форм кандидамікозу, що одержала цю назву по характерній ознаці хвороби — молочно-білим чи білуватим бляшкам на слизовій оболонці порожнини рота; збудник — Candida albicans; (рос. «детский цвет», молочница).

СТОМАТИТ, КАТАРАЛЬНЫЙ (лат. stomatitis catarrhalis) катаральний стоматит. Стоматит, що протікає [перебігає] з почервонінням і набряканням слизової оболонки рота; має схильність до кровотеч, супроводжується набряканням лімфатичних вузлів і слинотечею; викликається місцевими подразниками чи є симптомом важких пропасних захворювань.
 
СТОМАТИТ, МЕДИКАМЕНТОЗНИЙ (лат. stomatitis medicamentosa) медикаментозний [ліковий] стоматит. Афтозний чи гангренозний стоматит, зумовлений уживанням деяких лікарських [лікових] засобів, звичайно при підвищеній індивідуальній чутливості до них.

СТОМАТИТ, МИКОТИЧЕСКИЙ (лат. stomatitis mycotica [candidosa]) «дитячий цвіт», мікотичний стоматит. Запалення слизової оболонки порожнини рота при ураженні грибком (найчастіше - роду Candida); грибкове захворювання порожнини рота в грудних дітей і важко хворих, виснажених людей похилого віку; одна з форм кандидамікозу, що одержала цю назву по характерній ознаці хвороби — молочно-білим чи білуватим бляшкам на слизовій оболонці порожнини рота; збудник — Candida albicans; (рос. «детский цвет», молочница).

СТОМАТИТ, НИКОТИНОВЫЙ [КУРИЛЬЩИКОВ] (лат. stomatitis nicotinica) нікотиновий стоматит [курців]. Хронічний катаральний стоматит, що виникає в курців у результаті [внаслідок] систематичного впливу нікотину на слизову оболонку порожнини рота.

СТОМАТИТ, ПРОСТОЙ (лат. stomatitis simplex) простий стоматит. Запалення слизової оболонки порожнини рота.

СТОМАТИТ, РТУТНЫЙ (лат. stomatitis mercurialis) ртутний стоматит. Запалення слизової оболонки порожнини рота при отруєнні ртуттю.

СТОМАТИТ, ЯЗВЕННЫЙ (лат. stomatitis ulcerosa) виразковий стоматит; /див. тж ГАНГРЕНОЗНЫЙ СТОМАТИТ/.

СТОМАТОЛОГИЧЕСКИЙ [ЗУБОВРАЧЕБНЫЙ] БОР {від нім. Bohrer; лат. terebra dentalis) стоматологічний [зуболікарський] бор [свердло]. Різальний інструмент для препарування твердих тканин зуба, обробки зубного каріозного [ка-рієсного] дупла, що представляє собою металевий стрижень з насічкою на кулястій чи конічній робочій частині, приводиться в обертання бормашиною; (анґ. dental drill).

СТОМАТОЛОГИЯ (лат. stomatologia, -ae,f) стоматологія. Розділ медицини, що вивчає хвороби порожнини рота, методи їхньої профілактики і лікування.

СТОМАТОРРАГИЯ (лат. stomatorrhagia, -ae, J) стоматораґія. Кровотеча з рота.

СТРУМА КОРНЯ ЯЗЫКА (лат. struma radicis linguae) струма [воло, зоб] кореня язика. Додаткова чи дистопована щитовидна залоза; розташовується в ділянці слинного отвору язика.

СУБЛЮКСАЦИЯ [ПОДВЫВИХ ЗУБА (лат. subluxatio dentis) сублюксація [підвивих] зуба. Закрите механічне ушкодження зуба без видимого порушення його анатомічної цілості; Ідив. тж УШИБ ЗУБА/.

СУДОРОГА, КИВАТЕЛЬНАЯ (лат. spasmus nutans) кивальна судима. Невроз, що характеризується ритмічними кивальними рухами головою внаслідок періодичних скорочень грудино-ключично-сосцевидних м'язів, спостерігається головним чином у дітей у період прорізування зубів; кивальний спазм виникає близько 20 разів на хвилину і супроводжується хитанням голови, найчастіше з ністагмом; спостерігається в дітей на другому році життя, якщо вони живуть у тісному приміщенні.

СУСТАВ (лат. articulatio, -onis, f) суглоб. В стоматології — різні фази змикання зубних рядів.

СУСТАВ,        ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ    (лат.    articulatio temporomandibularis) скронево-нижньощелеповий. Зчленування, з'єднання скроневої кістки і нижньої щелепи за допомогою суглоба.

СУСТАВНАЯ КАПСУЛА ВИСО.ЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОГО СУСТАВА (лат. capsula arliculationis temporomandibularis) суглобова капсула скронево-нижньощелепового суглоба. Сполучнотканинна оболонка суглоба, що охоплює кінці кісток і прикріплена по краю суглобних поверхонь; утворює герметично замкнуту суглобну порожнину.