ПАЗУХА, ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНАЯ (лат. sinus maxillaris; sinus Highmorei) верхньощелепна [верхньощелепова] пазуха. Повітроносна парна порожнина у тілі верхньої щелепи; /див. тле ГАЙМОРОВА ПАЗУХА/.

ПАЗУХА, ГАЙМОРОВА (лат. sinus Highmorei; sinus maxillaris) гайморова [верхньощелепна, верхньощелепова] пазуха. Повітроносна парна порожнина у тілі верхньої щелепи; (рос. верхнечелюстная пазуха).

ПАПИЛЛИТ (лат. papillitis, -itidis, f) папіліт. Запалення міжзубного сосочка.

ПАПИЛЛОМА (лат. papilloma, -atis, n) папілома. Доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок, що утворюється з шкірних папіл і покриваючого їх епітелію.

ПАПИЛЛОМА СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ РТА (лат. papilloma mucosum oris) папілома слизової оболонки рота. Доброякісна епітеліальна пухлина слизової оболонки порожнини рота.

ПАПИЛЛОМАТОЗ (лат. papillomatosis, -is, f) папіломатоз. Доброякісна пухлина з плоского чи перехідного епітелію, що має вигляд сосочкового розростання; І див. тж СОСОЧКОВЫЙ ПОЛИП/.

ПАРАЛИЧ ЛИЦЕВОГО НЕРВА (лат. paralysis nervi facialis) параліч лицевого [лицьового] нерва. Випадання чи ослаблення (парез) рухових функцій лицьового нерва.

ПАРАЛИЧ ЯЗЫКА (лат. glossoplegia, -ae.fi параліч язика. Випадання чи ослаблення (парез) іннервації язика центрального чи периферичного походження.

ПАРЕСТЕЗИЯ (лат. paresthesia, -ae.fi парестезія. Спонтанно виникаюче неприємне відчуття у вигляді повзання мурашок по шкірі і слизовій оболонці, задерев'янілості, поколювання, зумовлене ураженням периферичного нерва, провідних шляхів чи чуттєвих ділянок кори великого мозку.

ПАРОДОНТ (лат. parodentium, -ii, п) пародонт. Сукупність анатомічних утворень, що оточують корінь зуба (ясна, окістя, кісткова тканина, альвеоли, nepuueQ мент і цемент).

ПАРОДОНТИТ (лат. parodontics, -itidis.f) пародонтит. Запалення пародонта [тканин навколо зуба], що характеризується деструкцією зв'язкового апарату) зубів та альвеолярної кістки.

ПАРОДОНТОЗ (лат. parodontosis, -is, f; periodontosis, -is, f) пародонтоз, -у. Захворювання пародонта [тканин навколо зуба], що характеризується дистрофічним ураженням усіх його елементів, руйнуванням зубояснового з 'єднання і прогресуючою деструкцією альвеолярних відростків, що призводить до випадання зубів; /див. тж ПЕРИОДОНТОЗ/

ПАРОДОНТОПАТИЯ (лат. parodontopathia, -ae.f) пародонтопатія. Захворювання-пародонта.

ПАРОРЕКСИЯ (лат. parorexia, -ae, f) парорексія. Перекручення смаку, збочення апетиту.

ПАРОТИТ (лат. parotitis, -itidis, f) паротит. Запалення привушних залоз.

ПЕРВИЧНАЯ ПОЛОСТЬ РТА (лат. stomodeum, -і, п) первинна порожнина рота. Вузька щілина на головному [голововому] кінці зародка, обмежена п 'ятьма відростками зябрових дуг (непарним лобовим і парними верхньощелепними І та нижньощелеповими); /див. тж ПЕРВИЧНАЯ РОТОВАЯ ПОЛОСТЬ/.

ПЕРВИЧНАЯ РОТОВАЯ ПОЛОСТЬ (лат. stomodeum, -/', п) первинна ротова порожнина. Вузька щілина на головному [голововому] кінці зародка, обмежене • п'ятьма відростками зябрових дуг (непарним лобовим і парними верхньоще лепними та нижньощелеповими); /див. тж ПЕРВИЧНАЯ ПОЛОСТЬ РТА/.

ПЕРВИЧНЫЙ ДЕНТИН (лат. dentinum primarium) первинний дентин. Дентин, що виникає в процесі розвитку зуба.

ПЕРЕДНЯЯ ЖЕЛЕЗА ЯЗЫКА [ПЕРЕДНЯЯ ЯЗЫЧНАЯ ЖЕЛЕЗА] (лат. glandula lingualis anterior [PNA, BNA]; glandula apicis linguae [JNA]; glandula Nuhni: від прізвища німецького анатома Антона Нуна /Anton Nuhn, 1814-1889/) передня
язикова залоза, передня залоза язика. Серозно-слизова слинна залоза, розташована в товщім 'язів передньої частини язика; /див. тж ЖЕЛЕЗА ВЕРХУШКИ ЯЗЫКА, ЖЕЛЕЗА НУНА/.
;
ПЕРЕДНЯЯ ЯЗЫЧНАЯ ЖЕЛЕЗА [ЖЕЛЕЗДЯЗЫКА, ПЕРЕДНЯЯ] (лат. glandula lingualis anterior [PNA, BNA]; glandula apicis linguae [JNA]; glandula Nuhni: від прізвища німецького анатома Антона Нуна /Anton Nuhn, 1814-1889/) передня язикова залоза, передня залоза язика. Серозно-слизова слинна залоза, розташована в товщі м'язів передньої частини язика; /див. тж ЖЕЛЕЗА ВЕРХУШКИ ЯЗЫКА, ЖЕЛЕЗА НУНА/.

ПЕРЕЛОМ ЗУБА (лат. fractura dentis) перелом зуба. Ушкодження зуба з порушенням його цілісності.

ПЕРЕЛОМ ЗУБА, КОМПРЕССИОННЫЙ (лат. fractura dentis compressive) компресійний перелом зуба. Ушкодження зуба під дією стиску [стискання].

ПЕРИАПИКАЛЬНАЯ ФОЛЛИКУЛЯРНАЯ КИСТА (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] periapicalis follicularis) періапікальна фолікулярна кіста. Кіста навколо верхівки кореня зуба, яка розвивається навколо коронки зуба, що непрорізався, унаслідок вади розвитку, незапального кістозного перетворення епітелію зубного зачатка (фолікули) у початковій фазі формування емалі.

ПЕРИАПИКАЛЬНЫЙ (лат. periapicalis, -є) навколоверхівковий, періапікальний; (рос. околоверхушечный).

ПЕРИОДОНТ (лат. periodontium, -ii, п) періодонт. Перщемент, окістя зубного кореня, коренева оболонка зуба, що є одночасно й окістям альвеолярної стінки.

ПЕРИОДОНТИТ (лат. periodontitis, -itidis, f) періодонтит. Запалення періодонта (окістя кореня зуба).

ПЕРИОДОНТОЗ (лат. periodontosis, -is,/; parodontosis, -is.fi періодонтоз; /див. тж ПАРОДОНТОЗ/.

ПЕРИОСТ (лат. periosteum, -і, гі) окістя, надкісниця, періост. Сполучнотканинна оболонка, що покриває всю поверхню кістки, за винятком суглобного хряща; (рос. надкостница).

ПЕРИОСТИТ (лат. periostitis, -itidis, fi періостит. Запалення окістя (лунки альвеолярного відростка).

ПЕРИЦЕМЕНТ 0 перицемент.

ПИГМЕНТАЦИЯ ПОЛОСТИ РТА (лат. pigmentatio cavitatis oris; pigmentatio cavitatis oralis) пігментація порожнини рота. Забарвлення слизової оболонки порожнини рота внаслідок відкладення пігменту.

ПИГМЕНТАЦИЯ РОТОВОЙ ПОЛОСТИ (лат. pigmentatio cavitatis oralis;, pigmentatio cavitatis oris) пігментація ротової порожнини. Забарвлення слизової оболонки порожнини рота внаслідок відкладення пігменту.

ПЛАСТИКА ПОДБОРОДКА (лат. genioplastica, -ae.f) пластика підборіддя. Плас-І тична операція з метою відновлення форм підборіддя.

ПЛАСТИНКА ЗУБА (лат. lamina dentis) пластинка зуба. Зачаток емалевого орґану.

ПЛАСТИНКА, ГОРИЗОНТАЛЬНАЯ (лат. lamina horizontalis) горизонтальна пластинка. Пластинка, що утворює тверде піднебіння.

ПЛАСТИНКА, ЗУБНАЯ (лат. lamina dentalis) зубна пластинка. Зачаток емалевого органу.

ПЛАСТИНКА, КОСТНАЯ (лат. lamina ossea) кістяна [кісткова] пластинка. Основна структурно-функціональна одиниця кісткової речовини — остеон із прилеглими до нього остеоцитами.

ПЛАСТИНКА, ЭМАЛЕВАЯ (лат. lamina enameli) емалева пластинка. Не цілком кальцифіковані емалеві зони.

ПЛОМБА, ЗУБНАЯ, ВРЕМЕННАЯ (лат. obturatio dentalis temporalia) тимчасова зубна пломба [закупорка]. Пломба, якою тимчасово закрили порожнину в зубі при лікуванні ускладнень карієсу.

ПЛОМБА, ЗУБНАЯ, ПОСТОЯННАЯ (лат. obturatio dentalis permanens) постійна зубна пломба [закупорка]. Затверділий матеріал, уведений у дефект коронки зуба чи в порожнину зуба з метою відновлення його форми і функції на тривалий час; повинна мати стійкість до механічних і хімічних впливів, не чинячи [спричиняючи] шкідливої дії на пульпу.

ПЛОМБИРОВАНИЕ КОРНЕВЫХ КАНАЛОВ ЗУБА (лат. obturatio canalis radicis dentis) пломбування [закупорювання] кореневих каналів зуба. Заповнення

порожнини зуба затвердіваючим [затвердівальним] матеріалом з метою відновлення його функції.

ПЛОСКОСТЬ, ОККЛЮЗИОННАЯ (лат. planum occlusale) оклюзійна площина. Площина, що проходить через різальні краї перших різців нижньої щелепи, і дистальні щічні горби третіх молярів (при їхній відсутності — других молярів).

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, АПРОКСИМАЛЬНАЯ ЗУБА (лат. fades aproximalis dentis) апроксимальна [бокова] поверхня зуба. Бічна дистальна, задня — поверхня діткнення з розташованим позаду зубом.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, ВЕСТИБУЛЯРНАЯ (лат. fades vestibularis dentis) вестибулярна поверхня зуба. Поверхня діткнення різців та іклів з губою, а премо-лярів і молярів — із щокою.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, ГУБНАЯ (лат. fades labialis dentis) губна поверхня зуба. Поверхня зіткнення різців та іклів з губою.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, ДИСТАЛЬНАЯ (лат. fades distalis dentis) дистальна поверхня зуба. Поверхня, віддалена від середньої лінії, знаходиться більш периферійно.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, ЖЕВАТЕЛЬНАЯ /зуба/ (лат. fades masticatoria dentis) жувальна поверхня зуба. Поверхня зіткнення з зубами конфронтуючої щелепи; /див. тж ОККЛЮЗИОННАЯ ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА/.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, КОНТАКТНАЯ (лат. fades contactu dentis) контактна поверхня зуба. Поверхня, що стикається з поруч розташованим (попереду чи позаду) зубом.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, ЛАТЕРАЛЬНАЯ (лат. fades lateralis dentis) латеральна [бокова, бічна] поверхня зуба. Зубна поверхня удалині від середньої лінії.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, МЕДИАЛЬНАЯ (лат. fades medialis dentis) медіальна поверхня зуба. Поверхня, що відноситься до середини чи до центру, розміщена ближче до середньої площини тіла.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, НЁБНАЯ (лат. fades palatina dentis) піднебінна поверхня зуба. Поверхня зуба верхньої щелепи, звернена убік порожнини рота.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, ОККЛЮЗИОННАЯ (лат. fades occlusalis dentis) оклюзійна [прикусна, прикусова] поверхня зуба. Поверхня зіткнення з зубами конфронтуючої щелепи; /див. тж ЖЕВА ТЕЛЬНАЯ ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА/.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, ЩЁЧНАЯ (лат. fades buccalis dentis) щічна поверхня зуба. Поверхня, якою моляри і премоляри стикаються зі щокою.

ПОВЕРХНОСТЬ ЗУБА, ЯЗЫЧНАЯ (лат. fades lingualis dentis) язикова поверхня зуба. Поверхня зуба, звернена убік язика (для зубів нижньої щелепи).

ПОД(НИЖНЕ)ЧЕЛЮСТНАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. glandula submandibular) під(ниж-ньо)щелепова залоза. Парна альвеолярна, місцями трубчасто-альвеолярна слинна залоза, розташована в піднижньощелеповому трикутнику шиї.

ПОДБОРОДОЧНЫЙ (лат. mentalis, -e) підборідний. Стосовний до підборіддя.

ПОДГЛАЗНИЧНЫЙ (лат. infraorbitalis, -є) підочницевий.

ПОДМАССЕТЕРИАЛЬНЫЙ АБСЦЕСС (лат. abscessus submasseterialis [submassetericus] seu abscessus angularis mandibulae) підмасетеріальний абсцес [гнійник, нарив]. Скупчення гною в підмасетеріальній ділянці (під жувальним м'язом) унаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

ПОДНАДКОСТНИЧНЫЙ АБСЦЕСС (лат. abscessus subperiostalis) підокісний [підокістевий, піднадкісничний] абсцес [гнійник, нарив]. Скупчення гною під окістям [надкісницею] внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

ПОДНИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ () піднижньощелепний, піднижньощелеповий.   

ПОДСЛИЗИСТАЯ АНЕСТЕЗИЯ (лат. anaesthesia submucosa) підслизова анестезія. Втрата чутливості, що досягається введенням анестезуючого [знеболюючого] розчину під слизову оболонку порожнини рота.

ПОДСЛИЗИСТАЯ ИНЪЕКЦИЯ (лат. injectio submucosa) підслизова ін'єкція. Уведення рідини під слизову оболонку за допомогою шприца [шприця].

ПОДСЛИЗИСТЫЙ () підслизовий.

ПОДЧЕЛЮСТНОЙ (лат. 1. submandibularis, -є; 2. submaxillaris, -e) підщелепний. Стосовний до підщелепної ділянки.

ПОДЪЯЗЫЧНАЯ ВЕНА (лат. vena sublingualis) під'язикова вена. Вливається в vena lingualis; збирає кров від під 'язичної і піднижньощелепної слинних залоз.

ПОДЪЯЗЫЧНАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. glandula sublingualis) під'язикова залоза. Парна трубчасто-альвеолярна слинна залоза, розташована на дні порожнини рота.

ПОДЪЯЗЫЧНОГО НЕРВА, ВЕНА-СПУТНИЦА (лат. vena comitans nervi hypoglossi) вена-супутниця під'язикового нерва. Вливається в vena lingualis (sublingualis)? супроводжує nervus hypoglossus; збирає кров з під 'язичної ділянки.

ПОДЪЯЗЫЧНЫЙ (лат. sublingualis, -e; hypoglossus, -a, -urn) під'язичний. Стосовний під'язичної ділянки.

ПОЛИП ПУЛЬПЫ (лат. polypus pulpae) поліп пульпи [зубного м'якуша]. Пато~ логічне утворення —розростання грануляційної тканини, що виникає над поверхнею каріозної [карієсної] порожнини.

ПОЛЙП, СОСОЧКОВЫЙ О сосочковий поліп. Доброякісна пухлина з плоского чи перехідного епітелію, що має вигляд сосочкового розростання; /див. тж ПАПИЛЛОМАТОЗ/

ПОЛОСТЬ ЗУБА, КАРИОЗНАЯ (лат. cavum cariosum dentis) каріозна [карієсна] порожнина зуба. Порожнина в межах твердих тканин зуба (емалі, дентину, цементу), утворена внаслідок каріозного [карієсного] процесу.

ПОЛОСТЬ РТА, ПЕРВИЧНАЯ (лат. stomodeum, -і, п) первинна порожнина рота. Вузька щілина на головному [голововому] кінці зародка, обмежена п'ятьма відростками зябрових дуг (непарним лобовим і парними верхньощелепними та нижньощелеповими).
   
ПОЛОСТЬ РТА, СОБСТВЕННО (лат. cavum oris proprium) власне порожнина рота. Простір у нижній частині обличчя, що відкривається спереду ротовою щілиною і сполучається ззаду через зів з ротовою частиною глотки [ковтки]; початкова частина травного тракту.

ПОЛОСТЬ, РОТОВАЯ, СОБСТВЕННО (лат. cavum oralis proprium) власне ротова порожнина. Простір у нижній частині обличчя, що відкривається спереду ротовою щілиною і сполучається ззаду через зів з ротовою частиною глотки [ковтки]; початкова частина травного тракту.

ПОПЕРЕЧНО-ИСЧЕРЧЕННАЯ МЫШЦА () поперечно-покреслений м'яз.

ПОСЛЕЭКСТРАКЦИОННАЯ БОЛЬ (лат. dolor postextractionis; dolor post extractionem) післяекстракційний [післявидальний, післявидаленнєвий] біль. Ниючий біль протягом деякого часу після видалення зуба.   

ПОСТОЯННЫЕ ЗУБЫ (лат. dentes permanentes) постійні зуби. Зуби, що прорізуються у людини у віці від 5—б до 13—14 років (зуби мудрості — після 18 років).
   
ПОСТЭКСТРАКЦИОННАЯ БОЛЬ (лат. dolor postextractionis; dolor post extractionem) постекстракційний [післяекстракційний, післявидальний, післявидаленнєвий] біль. Ниючий біль протягом деякого часу після видалення зуба\ (рос. послеэкстракционная боль).
 
ПОТОВАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. glandula sudorifera) потова залоза. Проста трубчаста залоза, розташована в шкірі (крім червоної облямівки губ, голівки статевого члена і внутрішньої пластинки крайньої плоті).

 ПОЧКА, ВКУСОВАЯ (лат. gemma gustatoria [LNH]; bulbus gustatorius; caliculus gustatorius [PNA, BNA, JNA]) смакова брунька. Структурно-функціональна одиниця органу смаку, що складається з епітеліальних смакових клітин, зв'язаних з кінцевими розгалуженнями смакових нервових волокон; /див. тж. ВКУСОВАЯ ЛУКОВИЦА, ВКУСОВАЯ ЧАШКА/.

ПРЕДДВЕРИЕ РТА (лат. vestibulum oris) переддвер'я рота. Невелика порожнина чи простір, що розташовується між: губами і зубним рядом.

ПРЕДЕНТИННЫЕ ВОЛОКНА (лат. ПЬгае predentin! [LNH]; fibrae Korffi) волокна Корффа. Розташовані радіально до осі довжинника зуба арґірофільні колагенові волокна, що проходять у зовнішньому шарові дентину в периферичній пульпі зуба; /див. тж ВОЛОКНА КОРФФА/.

ПРЕМОЛЯРЫ (лат. dentes praemolares; dentes bicuspidati) малі кутні зуби, премо-ляри. Постійні зуби людини, розташовані в зубних рядах на 4-му і 5-му місцях від середньої лінії; характеризуються наявністю жувальної поверхні з двома горбками; (рос. малые коренные зубы).

ПРИЗМА, ЭМАЛЕВАЯ (лат. prisma enameli) емалева призма. Структурно-функціональна одиниця зубної емалі.

ПРИКУС (лат. occlusio, -onis.f, dentitio, -onis.f) прикус. Змикання зубів. Взаєморозм-іщення верхнього і нижнього зубних рядів (зубів) при найбільш повному змиканні зубів-антаґоністів; /див. тж СМЫКАНИЕ ЗУБОВ/.

ПРИКУС, ВРЕМЕННЫЙ, МОЛОЧНЫЙ (лат. occlusio temporaria lactea) тимчасовий молочний прикус. Рівномірне змикання тимчасових (молочних) зубів у стані спокою; положення зубних рядів верхньої і нижньої щелеп, що забезпечує найбільший контакт зубів.

ПРИКУС, МЕДИАЛЬНЫЙ (лат. occlusio medialis; mesio-occlusio, -onis, f; progenia, -ae, fi медіальний прикус. Прикус, при якому різці й ікла нижньої щелепи розташовані перед відповідними зубами верхньої щелепи; /див. тж ПРОГЕНИЯІ.
ПРИКУС, НОРМАЛЬНЫЙ (лат. occlusio normalis) нормальний прикус. Положення зубних рядів верхньої і нижньої щелеп, при якому існує контакт між усіма зубами верхньої і нижньої щелепи, що забезпечує повноцінну функцію жування і зовнішній вигляд.

ПРИКУС, ОТКРЫТЫЙ (лат. mordex apertus) відкритий прикус. Прикус, що характеризується наявністю щілини між: зубними рядами при їхньому змиканні; частіше — в ділянці передніх зубів, рідше — у бічних ділянках.

ПРИКУС, ПОСТОЯННЫЙ (лат. occlusio permanens) постійний прикус. Положення зубних рядів верхньої і нижньої щелеп, що встановилося після зміни всіх молочних зубів постійними.

ПРИКУС, СМЕННЫЙ (лат. occlusio mixta) змінний прикус. Прикус, що характеризується наявністю одночасно і молочних і постійних зубів.

ПРИКУСА, АНОМАЛИЯ () аномалія прикусу. Відхилення прикусу від норми; (анґ. malocclusion).

ПРОВОДИМЫЙ () проводжуваний.

ПРОГЕНИЯ (лат. progenia, -ae, fi прогенія. Аномалія розвитку: виступання нижньої щелепи вперед (у порівнянні з верхньою) унаслідок її надмірного розвитку; /див. тж МЕДИАЛЬНЫЙ ПРИКУСІ.

ПРОГНАТИЯ (лат. prognathia, -ae.fi прогнатія. Аномалія розвитку: виступ верхньої щелепи вперед стосовно нижньої внаслідок її надмірного розвитку.

ПРОЗОПАЛГИЯ (лат. prosopalgia, -ae, fi прозопалгія. Біль у лицьовій ділянці.

ПРОЗРАЧНЫЙ ДЕНТИН (лат. dentinum translucidum) прозорий дентин. Дентин, у якому солі кальцію не тільки просочують основну речовину, але і заповнюють дентинні канальці, унаслідок чого показники їхнього переломлення вирівнюються.

ПРОРЕЗЫВАНИЕ ЗУБОВ (лат. dentitio, -onis, J) прорізування зубів. Вихід зубів із альвеол.

ПРОСТОЙ ГИНГИВИТ (лат. gingivitis simplex) простий гінгівіт. Запалення ясен, зумовлене несприятливим впливом загальних і місцевих факторів; протікає без порушень цілісності зубояснового прикріплення.

ПРОСТРАНСТВО, ПЕРИАПИКАЛЬНОЕ (лат. area periapicalis) періапікальний [навколоверхівковий] простір. Простір біля верхівки кореня зуба.

ПРОТЕЗ, ЗУБНОЙ, СЪЁМНЫЙ (лат. prothesis mobilis) знімний зубний протез. Рухливий протез, призначений для відновлення дефекту зубного ряду.

ПРОТЕЗ, ЧАСТИЧНЫЙ (лат. prothesis partialis) частковий протез. Протез, призначений для відновлення відсутньої ділянки зубного ряду.

ПРОТЕЗ, ЧАСТИЧНЫЙ, НЕСЪЕМНЫЙ (лат. prothesis partialis fixa) незнімний частковий протез. Протез, нерухомо зв 'язаний з опорою зуба чи з імплантованою опорою.

ПРОТОК ОКОЛОУШНОЙ ЖЕЛЕЗЫ (лат. ductus parotideus) протока привушної залози. Вивідна протока привушної залози, що відкривається на слизовій оболонці щоки в присінку рота.

ПРОТОК, БАРТОЛИНОВ (лат. ductus Bartholini; ductus sublingualis major) Бартолінова протока. Велика під 'язична протока.

ПРОТОК, ПОДНИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ (лат. ductus submandibularis) піднижньо-щелепова протока. Вивідна протока піднижньощелепової слинної залози, що відкривається на під'язичному сосочку слизової оболонки порожнини рота.

ПРОТОКИ, МАЛЫЕ, ПОДЪЯЗЫЧНЫЕ (лат. ductus sublinguals minores) малі під'язикові протоки. Вивідні протоки часточок під'язичної слинної залози, що відкриваються на під'язичній складці слизової оболонки порожнини рота.

ПРОЦЕСС, КАРИОЗНЫЙ (лат. processus cariosus) каріозний [карієсний] процес. Патологічна реакція твердих тканин зуба на вплив невідповідних зовнішніх і внутрішніх подразників.

ПТИЧЬЕ ЛИЦО (лат. fades avis) пташине обличчя. Обличчя зі скошеним і западаючим назад підборіддям при недорозвиненні нижньої щелепи й анкілозах скронево-нижньощелепного суглоба.

ПУЛЬПА (лат. pulpa, -ae.fi м'якуш, пульпа; (рос. мякоть).

ПУЛЬПА ЗУБА (лат. pulpa dentis) м'якуш зуба, зубний м'якуш, зубом'якуш, пульпа зуба. Зубний м 'якуш розташований у внутрішній порожнині зуба, багатий судинами і нервами, служить для живлення зуба й утворення дентину; (рос. зубная мякоть).

ПУЛЬПАРНАЯ КАМЕРА (лат. camera pulparis; camera pulpae) пульпарна камера. Камера пульпи [зубного м'якуша]. Простір усередині зуба, обмежений шаром дентину і заповнений пухкою сполучною тканиною - пульпою [зубним м 'якушем].

ПУЛЬПИТ (лат. pulpitis, -itidis.fi пульпіт. Запалення пульпи [зубного м'якуша].

ПУЛЬПИТ, ВОСХОДЯЩИЙ (лат. pulpitis ascendens) висхідний пульпіт. Запальний процес у пульпі зуба, ретроградно розвивається та проникає у максиляр-ний синус.

ПУЛЬПИТ, ГНОЙНЫЙ (лат. pulpitis purulenta) гнійний пульпіт. Гнійне запалення зубного м 'якуша в результаті попадання гноєтворних мікроорганізмів.
 
ПУЛЬПИТ, ОСТРЫЙ (лат. pulpitis acuta) гострий пульпіт. Гостре запалення зубної пульпи [зубного м 'якуша] серозного чи гнійного характеру.

ПУЛЬПИТ, СЕРОЗНЫЙ (лат. pulpitis serosa) серозний [водянистий] пульпіт. Часткове чи цілковите запалення пульпи зуба [зубного м 'якуша] серозного характеру.

ПУЛЬПИТ, ХРОНИЧЕСКИЙ (лат. pulpitis chronica) хронічний пульпіт. Хронічне запалення в пульпі зуба [зубному м якуші].

ПУЛЬПОТОМИЯ (лат. pulpotomia, -ae, f) пульпотомія. Вилучення зубного м 'якуша, розташованого у внутрішній порожнині зуба.

ПУЛЬПЫ, АБСЦЕСС (лат. abscessus pulpae) абсцес [гнійник, нарив] пульпи [м'якуша зуба, зубного м'якуша, зубом'якуша]. Скупчення гною в пульповій камері зуба внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

ПУЛЬПЫ, АМПУТАЦИЯ (лат. amputatio pulpae) ампутація пульпи. Видалення пульпи з порожнини зуба.

ПУЛЬПЫ, ДЕВИТАЛИЗАЦИЯ (лат. devitalisatio pulpae) девіталізація пульпи [м'якуша зуба, зубного м'якуша, зубом'якуша]. Некротизування зубної пульпи хі/емічними речовинами (миш'яком, параформальдегідом та ін.).

ПУЛЬПЫ, ДЕГЕНЕРАЦИЯ (лат. degeneratio pulpae) дегенерація [переродження, виродження] пульпи [м'якуша зуба, зубного м'якуша, зубом'якуша]. Патологічні дистрофічні зміни тканин пульпи в бік нижчих чи функціонально менш активних форм, процес зворотнього розвитку.

ПУЛЬПЫ, КАМЕНЬ (лат. calculus pulpae) камінь пульпи [зубного м'якуша]. Конкремент пульпи зуба.

ПЯТНА ВЕЛЬСКОГО — ФИЛАТОВА — КОЛІЛИКА (лат. maculae Bjelskij — Filatoy — Koplik : від прізвищ А.П.Бєльс(ь)кого; російського педіатра Н.Ф.Філато-ва, 1847-1902; американського педіатра Копліка /H.Koplik/, 1858-I927) плями Бєльс(ь)кого — Філатова — Копліка. Дрібні білуваті папули на слизовій обот лонці щік проти других нижніх молярів, що з 'являються в початковий період захворювання кором [на кір].

ПЯТНО ЭМАЛИ, МЕЛОВОЕ (лат. macula cretacea enameli) крейдова [біла] пляма емалі [емалева пляма]. Рання стадія карієсу емалі, при якій виявляється лише зміна її кольору на білий [крейдяний].

ПЯТНО, КАРИОЗНОЕ ЭМАЛИ (лат. macula fusca (cariosa) enameli) каріозна [каріесна] пляма емалі; /див. тж МЕЛОВОЕ ПЯТНО. ЭМАЛИ/.