ОБЕЗОБРАЖИВАНИЕ (лат. mutilatio, -onis.f) спотворення; спотворювання. Зміна природного вигляду обличчя людини, зумовлена зовнішнім впливом чи патологічним процесом, що не зникає згодом самостійно чи під дією консервативного лікування.

ОБНАЖЕНИЕ (лат. denudatio, -onis, f) оголення. Видалення оболонки; /див. тж ОГОЛЕНИЕ/.

ОГОЛЕНИЕ (лат. denudatio, -onis, J) оголення. Видалення оболонки; /див. тж ОБНАЖЕНИЕ/.

ОДОНТАЛГИЯ (лат. odontalgia, -ae, J) одонталгія. Зубний біль.

ОДОНТОБЛАСТ (лат. odontoblasts, -;', т; cellula odontoblastica) одонтобласт. Дентинстворююча [дентинстворювальна] відростчаста клітина пульпи зубного органу і сформованого зуба, що бере участь у формуванні дентину й у його обмінних процесах; (рос. дентинообразующая клетка, отростчатая клетка).

ОДОНТОГЕННЫЙ (лат. odontogenes, -is, j) одонтоґенний. Похідний із зубів чи пов 'язаний з їхнім розвитком.

ОДОН ГОЛОГИЯ (лат. odontologia, -ae,j) одонтологія. Розділ стоматології, що вивчає хвороби зубів.

ОДОНТОМА (лат. odontoma, -atis, n) одонтома. Доброякісна пухлина, що являє собою конгломерат із різних зубних тканин, чи безформна маса, що виникла внаслідок порушення розвитку зубного зародка.

ОДОНТОРРАГИЯ (лат. odontorrhagia, -ae, f) одонторраґія. Кровотеча після вилучення зуба.

ОККЛЮЗИИ, ЗУБНОЙ, АНОМАЛИЯ () аномалія зубної оклюзії. Відхилення прикусу від норми; (анґ. malocclusion).

ОККЛЮЗИЯ (лат. occlusio, -onis.f, dentitio, -onis,/) прикус, оклюзія. Змикання зубів; окремий випадок артикуляції, що означає те положення нижньої щелепи, при якому менша чи більша частина артикулюючих зубів знаходиться в контакті; це динамічний момент. Взаєморозміщення верхнього і нижнього зубних рядів (зубів) при найбільш повному змиканні зубів-антагоністів; (рос. прикус); / див. тж СМЫКАНИЕ ЗУБОВ/.

ОККЛЮЗИЯ, ПЕРЕДНЯЯ (лат. anterioocclusio, -onis, f) передня оклюзія. Зубощелепна деформація, що характеризується змиканням різців, у деяких випадках також: останніх молярів.

ОКОЛОВЕРХУШЕЧНАЯ ЗУБНАЯ ГРАНУЛЁМА (лат. granuloma dentalis periapicale; granuloma dentis periapicale) навколоверхівкова зубна гранульома. Onyx [пухлина] з розрісних грануляцій навколо верхівки зуба.

ОКОЛОВЕРХУШЕЧНЫЙ (лат. periapical, -e) навколоверхівковий. Оточуючий верхівку кореня зуба.

ОКОЛОКОРНЕВОЙ () навколокореневий.

ОКОЛОПУЛЬПАРНЫЙ ДЕНТИН (лат. dentinum juxtapulpare) навколопульпар-ний дентин. Дентин, що примикає до пульпи [м'якуша] зуба і характеризується тангенціальним розташуванням колагенових волокон.

ОЛИГОСИАЛИЯ (лат. oligosialia, -ae, j) олігосіалія. Недостатність слиновиділення, зменшення виділення слини.

ОПЕРАЦИЯ ЛИЦА, ПЛАСТИЧЕСКАЯ (лат. facioplastica, -ae,j) пластична операція обличчя. Операція, проведена шляхом переміщення, трансплантації тканин чи імплантації заміщуючих їх матеріалів з метою відновлення форми і (чи) функції органів і ділянок обличчя.

ОПУХОЛЕВАЯ КИСТА (лат. kystoma, -atis, п; cystoma, -atis, и) пухлинна кіста. Пухлина, що містить одну чи декілька кіст; / див. тж КИСТОМА, ЦИСТОМА/

ОПУХОЛЕВИДНЫЙ () опухоподібний, пухлиноподібний; /див. тж ОПУХОЛЕ-ПОДОБНЫЙ/

ОПУХОЛЕПОДОБНЫЙ () опухоподібний, пухлиноподібний; /див. тж ОПУХОЛЕВИДНЫЙ/.

ОПУХОЛЬ ДЁСЕН, ЗЛОКАЧЕСТВЕННАЯ (лат. uloncus, -і, т) злоякісна пухлина ясен. Патологічне розростання тканин, що має інфільтративний ріст.

ОПУХОЛЬ, СЛЮННАЯ (лат. tumor salivalis) слинна пухлина. Постійне чи тимчасове набрякання слинних залоз, головним чином підщелепної залози, унаслідок закупорки її вивідної протоки каменем.

ОРТОДОНТИЯ (лат. orthodontia, -ae, j) ортодонтія. Розділ стоматології, що вивчає діагностику, профілактику і лікування зубощелепних аномалій за допомогою ортопедичних засобів.

ОРТОПЕДИЯ (лат. orthopaedia, -ae, j) ортопедія. Розділ стоматології, що вивчає виникнення, розпізнавання, профілактику і лікування уроджених і набутих деформацій зубощелепної системи.

ОСНОВАНИЕ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. basis mandibulae) основа [основина] нижньої щелепи. Найнижча частина тіла нижньої щелепи, що мас закруглений край.

ОСНОВАНИЕ ЧЕРЕПА (лат. basis cranii) основа [основина] черепа. Нижня частина мозкового черепа, утворена лобовою, ґратчастою, клиноподібною, скроневими і потиличною кістками.

ОСНОВНО-НЁБНАЯ [КЛИНОВИДНО-НЁБНАЯ] ВЫРЕЗКА (лат. incisure sphenopalatine [PNA, BNA]; incisura pterygopalatine [JNA]) основно-піднебінна [клино-піднебінна] вирізка. Напівкругла виїмка перпендикулярної пластинки піднебінної кістки між очними і клиноподібними відростками; бере участь в утворенні клиновидно-піднебінного отвору.

ОСТЕОНА, КАНАЛ (лат. canalis osteoni [LNH]; canalis nutricius [ТА]; canalis nutriens; canalis Haversi: від прізвища англійського лікаря й анатома Клоптона Гаверса /Clopton Havers, 1650-1702/) канал остеона, живильний канал, Гаверсів [Га-версовий] канал [канал Гаверса]. Канал у центрі остеона, утворений концентрично розташованими кістковими пластинками; проводить кровоносні, лімфатичні судини та нерви; /див. тж ГАВЕРСОВ(ЫЙ) КАНАЛ [КАНАЛ ГАВЕРСА]/.

ОСТЕОФИТ (лат. osteophyton, -і, и) остеофіт. Патологічний кістковий наріст.

ОТВЕРСТИЕ ВЕРХУШКИ КОРНЯ ЗУБА (лат. foramen apicis radicis dentis) отвір верхівки кореня зуба. Зовнішній отвір каналу кореня зуба, розташований на його верхівці.

ОТВЕРСТИЕ, КРУГЛОЕ (лат. foramen rotundum [PNA]) круглий отвір. Отвір у великому крилі клиноподібної кістки черепа, що з'єднує середню черепну ямку з крилопіднебінною ямкою; через круглий отвір з порожнини черепа виходить верхньощелепний нерв (II гілка n.trigemini).

ОТВЕРСТИЕ, НЁБНОЕ, МАЛОЕ (лат. foramen palatinum minus) малий піднебінний отвір. Кістковий отвір малого піднебінного каналу, розташований на оснаві [основині] пірамідального відростка перпендикулярної пластинки піднебінної кістки за великим піднебінним отвором.

ОТВЕРСТИЕ, ПОДБОРОДОЧНОЕ (лат. foramen mentale) підборідний отвір. Отвір каналу нижньої щелепи, розташований на зовнішній поверхні її тіла на рівні проміжку між першим і другим малими корінними зубами; місце виходу підборідних судин і нерва.

ОТВЕРСТИЕ, ПОДГЛАЗНИЧНОЕ (лат. foramen infraorbitale) підочницевий отвір. Отвір на передній поверхні верхньої щелепи біля її підочницевого краю.

ОТВЕРСТИЕ, РЕЗЦОВОЕ (лат. foramen incisivum) різцевий отвір. Отвір у передній частині нижньої стінки порожнини носа в ділянці з'єднання піднебінних відростків верхніх щелеп, що веде в різцевий канал.

ОТВЕРСТИЕ, СКУЛОЛИЦЕВОЕ (лат. foramen zygomaticofaciale) вилично-лицевий [вилично-лицьовий] отвір. Отвір на лицьовій поверхні виличної кістки, яким відкривається внутрішньокістковий канал; місце проходження вилично-лицевого [вилично-лицьового] нерва.

ОТВЕРСТИЯ, АЛЬВЕОЛЯРНЫЕ (лат. foramen alveolare) альвеолярні [коміркові] отвори. Дрібні отвори на нижньоскроневій поверхні тіла верхньої щелепи, через які кровоносні судини і нерви проходять до верхніх зубів.
ОТВЕРТКООБРАЗНЫЙ () викруткоподібний.   

ОТРОСТОК ОДОНТОБЛАСТА, ДЕНТИННЫЙ (лат. processus odontoblast! dentini [LNH]; fibra dentini; fibra Tomesi: від прізвища анґ. анатома і стомо-толога сера Джона Томса /Sir John Tomes, 1815-1895/) дентинний відросток одонтобласта. Розташований в дентинному канальці відросток клітини, що утворює дентин; /див. тж ДЕНТИННОЕ ВОЛОКНО, ВОЛОКНО. TОMCA/

ОТРОСТОК, АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. processus alveolaris) альвеолярний [комірковий] відросток. Відросток верхньої щелепи, на нижньому боці якого знаходяться комірки, у яких розташовані корені верхніх зубів.

ОТРОСТЧАТАЯ КЛЕТКА (лат. odontoblastus, -і, т) відростчаста клітина. Клітина пульпи зубного органу і сформованого зуба, що бере участь у формуванні дентину й у його обмінних процесах; /див. тж ОДОНТОБЛАСТІ.