НАДКОСТНИЦА (лат. periosteum, -і, п) окістя, надкісниця. Сполучнотканинна оболонка, що покриває всю поверхню кістки за винятком суглобного хряща.

НАЛЁТ, БЕЛЫЙ НА ЗУБАХ (лат. materia alba) білий наліт [пелінка, пелівка, плівка] на зубах. Відкладення, що покривають коронки зубів і складаються з залишків їжі, мікроорганізмів, злущених клітин епітелію та слизу.

НАЛЁТ, ФУЛИГИНОЗНЫЙ НА ЯЗЫКЕ (лат. lingua fuliginosa) фулігінозний наліт на язиці. Сухий язик з темно-коричневим чи чорним нальотом; спостерігається при важких пропасних станах.

НАЧАЛЬНЫЙ КАРИЕС ЗУБА (лат. caries dentis incipiens) початковий карієс зуба. Карієс у стадії плями, що є клінічною ознакою прогресуючої демінералізації емалі.

НЁБНАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. glandula palatine) піднебінна залоза. Трубчасто-альвеолярна слинна залоза, розташована в середніх ділянках твердого піднебіння між: слизовою оболонкою й окістям.

НЁБНАЯ ЗАНАВЕСКА (лат. velum palatinum) піднебінний занавіс. Задня рухлива частина піднебіння, що представляє собою м'язову пластинку з фіброзною основою, покриту слизовою оболонкою.

НЁБНАЯ КОСТЬ (лат. os palatinum) піднебінна кістка. Парна кістка лицьового черепа, що бере участь в утворенні кісткового піднебіння, крилопіднебінноїямки, порожнини носа й очниці.

НЁБНЫЕ КАНАЛЫ, БОЛЬШИЕ (лат. canales palatini majores) великі піднебінні канали. Канали, що з'єднують крилопіднебінну ямку з ротовою порожниною, утворені з 'єднанням борозен верхньої щелепи і піднебінної кістки; відкриваються великими піднебінними отворами, через них на піднебіння виходять велика піднебінна артерія, вена й однойменний нерв.

НЁБНЫЕ КАНАЛЫ, МАЛЫЕ (лат. canales palatini minores) малі піднебінні канали. Кісткові канали в пірамідальному відростку перпендикулярної пластинки піднебінної кістки, що відкриваються отворами, через які проходять мала піднебінна артерія, вена й однойменний нерв.

НЁБО (лат. palatum, -і, п) піднебіння. Верхня частина порожнини рота, що має форму зводу [склепіння].

НЁБО, МЯГКОЕ (лат. palatum molle) м'яке піднебіння. Задня рухлива частина піднебіння, що являє собою м 'язову пластинку з фіброзною основою, покриту слизовою оболонкою.

НЁБО, ТВЁРДОЕ (лат. palatum durum) тверде піднебіння. Частина піднебіння, що має кісткову основу, покриту зверху і знизу слизовою оболонкою; складає передні дві третини піднебіння.

НЕВРАЛГИЯ (лат. neuralgia, -ae, f) невралгія. Синдром, що характеризується болем (гострим, прострілювальним, рвучим), приступами по ходу чуттєвого чи змішаного нерва чи в їхніх іннерваційних ділянках без об'єктивних анатомічних змін.

НЕВУС (лат. naevus, -і, пі) родимка, невус. Обмежена дисплазія чи вада розвитку шкіри у вигляді плями чи пухлиноподібного утворення; (рос. родинка, родимое пятно).

НЕКРОТИЗИРОВАНИЕ () некротизування.

НЕРВ (лат. nervus, -і, пі) нерв. Анатомічне утворення, що складається з пучків нервових волокон, оточених сполучнотканинними оболонками; забезпечує проведення нервових імпульсів.

НЕРВ, ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНОЙ (лат. nervus maxillaris) верхньощелеповий нерв. Друга гілка трійчастого нерва; початок: ганглій трійчастого нерва; іннервує тверду мозкову оболонку, шкіру обличчя вище кута рота, слизову оболонку щоки, верхньої губи, верхньощелепної пазухи, дна порожнини носа, верхні зуби і ясна.

НЕРВ, ЖЕВАТЕЛЬНЫЙ (лат. nervus massetericus) жувальний нерв. Початок: n.mandibularis; іннервує: скронево-нижньощелепний суглоб і жувальний м'яз.

НЕРВ, ЗУБНЫЕ (лат. nervi dentales) зубні нерви. Кінцеві гілочки альвеолярних верх-ньо- і нижньощелепних нервів.

НЕРВ, ЛОБНЫЙ (лат. nervus frontalis) лобний [чоловий] нерв. Початок: n.ophthalmicus; іннервує шкіру в ділянці чола, верхньої повіки і кореня носа, слізний мішок і кон 'юнктиву верхньої повіки.

НЕРВ, НЁБНЫЙ (лат. nervus palatinus) піднебінний нерв. Загальна назва великого і малих піднебінних нервів; початок: крилопіднебінний ганглій; іннервує: слизову оболонку і залози м 'якого і твердого піднебіння, носової порожнини, верхньощелепної пазухи, частково — верхні ясна.

НЕРВ, НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ (лат. nervus mandibularis) нижньощелепний [ниж-ньощелеповий] нерв. Третя гілка трійчастого нерва, чуттєвий нерв з руховими волокнами для жувальних м'язів.

НЕРВ, НИЖНИЙ АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. nervus alveolaris inferior) нижній альвеолярний нерв. Початок: n.mandibularis; іннервує: щелепно-під'язичний м'яз, переднє черевце двочеревного м 'яза, шкіру підборіддя і нижньої губи, зуби, ясна й альвеоли нижньої щелепи.

НЕРВ, НОСОНЁБНЫЙ (лат. nervus nasopalatine) носопіднебінний нерв. Початок: крилопіднебінний ганглій; іннервує: слизову оболонку носової перегородки і передньої частини твердого піднебіння.

НЕРВ, ПОДБОРОДОЧНЫЙ (лат. nervus mentalis) підборідний нерв. Третя гілка трійчастого нерва; початок: ганглій трійчастого нерва та руховий корінець; іннервує: кінець обличчя нижче кута рота, нижню губу, слизову оболонку щоки, дно порожнини рота, язика, нижні зуби і ясна, скронево-нижньоще-лепний суглоб, жувальні м 'язи, слинні залози.

НЕРВ, ПОДГЛАЗНИЧНЫЙ (лат. nervus infraorbitalis) підочноямковий нерв. Початок: n.maxillaris; іннервує: шкіру і кон 'юнктиву нижньої повіки, шкіру щоки, бічної поверхні носа, верхньої губи, слизової оболонки верхньої губи, порожнини носа, верхньощелепної пазухи, верхні ясна і верхні зуби.

НЕРВ, ПОДЪЯЗЫЧНЫЙ (лат. nervus hypoglossus) під'язичний нерв. XII пара че-репномозкових нервів; руховий нерв для всіх м'язів язика.

НЕРВ, ТРОЙНИЧНЫЙ (лат. nervus trigeminus) трійчастий нерв. V пара черепних нервів; початок: трійчастий ганглій нерва; рухове ядро трійчастого нерва утворює З гілки: п.ophthalmicus, n.maxillaris, n.mandibularis, іннервує: шкіру голови, обличчя, слизові оболонки порожнини носа, придаткових пазух, порожнини рота, зуби, слинні залози, жувальні м'язи і т.д.

НЕРВ, ЩЁЧНЫЙ (лат. nervus buccalis) щічний нерв. Початок: n.mandibularis; іннервує слизову оболонку щоки.

НЕРВ, ЯЗЫКОГЛОТОЧНЫЙ (лат. nervus glossopharyngeus) язикоглотковий нерв. IX пара черепномозкових нервів; руховий нерв для м 'язів глотки [ковтки], смаковий нерв для задньої третини язика.

НЕРВ, ЯЗЫЧНЫЙ (лат. nervus lingualis) язичний нерв. Початок: n.mandibularis; іннервує: слизову оболонку язика (передні 2/3), дно ротової порожнини та зіва.

НЕРВЫ, ДЕСНЕВЫЕ (лат. nervi gingivales) ясневі нерви. Кінцеві гілочки альвеолярних верхньо- і нижньощелепних нервів.

НИЖНЕВИСОЧНЫЙ 0 нижньоскроневий.

НИЖНЕГЛАЗНИЧНЫЙ (лат. infraorbitalis, -є; orbitalis inferior) нижньоочницевий, нижньоочноямковий.

НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ, ГОЛОВКА (лат. capitulum mandibulae) голівка нижньої щелепи. Розширений кінець мищелкового відростка гілки нижньої щелепи, що має овальну суглобну поверхню для зчленування з нижньощелепною [нижнь-ощелеповою] ямкою скроневої кістки.

НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ, КАНАЛ (лат. canalis mandibulae [PNA, BNA, JNA]) канал нижньої шелепи. Кістковий канал у нижній щелепі, що починається на внутрішній поверхні її гілки і закінчується на зовнішній поверхні її тіла; (анґ., inferial dental canal); /див. тж НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ КАНАЛ/

НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ, КОСАЯ ЛИНИЯ (лат. linea obliqua mandibulae) коса лінія нижньої щелепи. Лінія, розташована на внутрішній поверхні нижньої щелепи нижче підборідного отвору.

НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ АНЕСТЕЗИЯ (лат. anaesthesia mandibularis) нижньопвъ лепна [нижньощелепова] анестезія. Виключення нижнього альвеолярного нерва біля нижньощелепного [нижньощелепового] отвору і язичного нерву; /див. тж МАНДИБУЛЯРНАЯ АНЕСТЕЗИЯ/.

НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ КОСТЬ (лат. os mandibular [raandibules]) нижньощелепна [нижньощелепова] кістка. Кістка нижньої щелепи. Непарна велика і міцна кістка лицьового черепа, що складається з двох симетричних половин, які зростаються по середній лінії в одну кістку наприкінці першого чи початку другого року життя дитини.

НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ КАНАЛ (лат. canalis mandibulae [PNA, BNA, JNA]) канал нижньої щелепи, нижньощелепний [нижньощелеповий] канал. Кістковий канал у нижній щелепі, що починається на внутрішній поверхні її гілки і закінчується на зовнішній поверхні її тіла; (анґ., inferial dental canal); /див. тж КАНАЛ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ/.

НИЖНЯЯ ЧЕЛЮСТЬ (лат. mandibula, -ae, f) нижня щелепа.

НИТИ, ЗУБНЫЕ (лат. fila dentalis) зубні нитки. Круглі чи плоскі нитки з різних матеріалів, використовувані для очищення міжзубних проміжків; /див. тж ФЛОССЫ/

НОМА (лат. noma, -atis, п) водяний пістряк [рак], нома. Волога гангрена, звичайно на щоці, розвивається звичайно у виснажених дітей у віці 2—15 років, після інфекційних захворювань; починається некротичною виразкою на слизовій оболонці порожнини рота, поступово поширюється в глибину і виразкує шкіру; (рос. водяной рак).

НОСОВАЯ ВЫРЕЗКА (лат. incisura nasalis) носова вирізка. Напівмісячна виїмка медіального краю передньої поверхні тіла верхньої щелепи; разом з носовими кістками носова вирізка обох верхніх щелеп формує грушоподібну апертуру носа.

НУНА ЖЕЛЕЗА (лат. glandule Nuhni: від прізвища німецького анатома Антона Нуна /Anton Nuhn, 1814-1889/; glandula lingualis anterior [PNA, BNA]; glandula apicis linguae [JNA]) передня язикова залоза, залоза Нуна. Серозно-слизова слинна залоза, розташована в товщі м 'язів передньої частини язика; /див. тж ПЕРЕДНЯЯ ЖЕЛЕЗА ЯЗЫКА, ПЕРЕДНЯЯ ЯЗЫЧНАЯ ЖЕЛЕЗА, ЖЕЛЕЗА ВЕРХУШКИ ЯЗЫКА/.