КАЙМА, ЗЕЛЕНАЯ ПУРПУРНАЯ НА ДЁСНАХ (лат. linea cuprea in gingivis) зелена пурпурова облямівка на яснах. При отруєнні міддю.

КАЙМА, СВИНЦОВАЯ НА ДЁСНАХ (лат. halos saturninus in gingivis) свинцева облямівка на яснах. При отруєнні свинцем.

КАЛЬЦИФИЦИРОВАННЫЙ () кальцифікований.

КАМЕНЬ ПУЛЬПЫ (лат. calculus pulpae) камінь пульпи [зубного м'якуша]. Конкремент пульпи зуба.

КАМЕНЬ, ЗУБНОЙ (лат. calculus dentalis) зубний камінь. Щільне, часто кам'янистої структури патологічне утворення.

КАМЕНЬ, СЛЮННЫЙ [СЛЮННОЙ] (лат. calculus salivalis [salivarius]) слинний камінь. Камінь у паренхімі чи протоці слинної залози.

КАМЕРА, ПУЛЬПАРНАЯ (лат. camera pulparis; camera pulpae) пульпарна камера. Камера пульпи [зубного м 'якуша]. Простір усередині зуба, обмежений шаром дентину і заповнений пухкою сполучною тканиною.

КАНАЛ КОРНЯ ЗУБА (лат. canalis radicis dentis [PNA, BNA, JNA]) канал кореня зуба. Вузький канал в корені зуба, що відкривається на його верхівці, по якому до пульпи зуба підходять судини та нерв; (анґ., pulp canal); /див. тж КОРНЕВОЙ КАНАЛ/.

КАНАЛ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. canalis mandibulae [PNA, BNA, JNA]) канал нижньої щелепи. Кістковий канал у нижній щелепі, що починається на внутрішній поверхні и гілки і закінчується на зовнішній поверхні и тіла; (анг., inferial dental canal); /див. тж НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ КАНАЛ/

КАНАЛ ОСТЕОНА (лат. canalis osteoni [LNH]; canalis nutricius [ТА]; canalis nutriens; canalis Haversi: від прізвища англійського лікаря й анатома Клоптона Гаверса /Clopton Havers, 1650-1702/) канал остеона, живильний канал, Гаверсів [Га-версовий] канал [канал Гаверса]. Канал у центрі остеона, утворений концентрично розташованими кістковими пластинками; проводить кровоносні, лімфатичні судини та нерви; / див. тж ГАВЕРСОВ(ЬІЙ) КАНАЛ [КАНАЛ ГABEPCА]/

КАНАЛ ПОДЪЯЗЫЧНОГО НЕРВА (лат. canalis nervi hypoglossi [PNA, JNA]; canalis hypoglossus [BNA]; canalis hypoglossalis [D]) під'язиковий канал, канал під'язикового [під'язичного] нерва. Кістковий канал, розташований в основі потиличного мищелка; місце проходження під 'язичного нерва; /див. так ПОДЪЯЗЫЧНЫЙ КАНАЛ/.

КАНАЛ, АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. canalis alveolaris) альвеолярний канал. Канал, по якому проходять альвеолярні нерви і судини верхньої і нижньої щелеп.

КАНАЛ, ГАВЕРСОВ(ЬІЙ) [КАНАЛ ГАВЕРСА] (лат. canalis Haversi: від прізвища англійського лікаря й анатома Клоптона Гаверса /Clopton Havers, 1650-1702/ ; canalis nutricius [ТА]; canalis nutriens; canalis osteoni [LNH]) живильний канал, канал остеона, Гаверсів [Гаверсовий] канал [канал Гаверса]. Канал у центрі остеона, утворений концентрично розташованими кістковими пластинками; проводить кровоносні, лімфатичні судини та нерви; /див. тж КАНАЛ ОСТЕОНА/.

КАНАЛ, КОРНЕВОЙ (лат. canalis radicis dentis [PNA, BNA, JNA]) канал кореня зуба, кореневий канал. Вузький канал в корені зуба, що відкривається на його верхівці, по якому до пульпи зуба підходять судини та нерв; (анг., pulp canal); /див. тж КАНАЛ КОРНЯ ЗУБА/.

КАНАЛ, НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ (лат. canalis mandibulae [PNA, BNA, JNA]) канал нижньої щелепи, нижньощелепний [нижньощелеповий] канал. Кістковий канал у нижній щелепі, що починається на внутрішній поверхні її гілки і закінчується на зовнішній поверхні її тіла; (анг., inferial dental canal); /див. тж КАНАЛ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ/.

КАНАЛ, ПОДЪЯЗЫЧНЫЙ (лат. canalis hypoglossus [BNA]; canalis hypoglossalis [D]; canalis nervi hypoglossi [PNA, JNA]) під'язиковий канал, канал під'язикового [під'язичного] нерва. Кістковий канал, розташований в основі потиличного мищелка; місце проходження під 'язичного нерва; /див. тж КАНАЛ ПОДЪЯЗЫЧНОГО НЕРВА/.

КАНАЛ, РЕЗЦОВЫЙ (лат. canalis incisivus; canales incisivi Ipl.l [ТА]; foramen incisivum; foramina incisiva Ipl.l; canalis nasopalatinus; canalis Stenoni) різцевий канал. Непарний кістковий канал, що починається різцевим отвором і відкривається на нижній поверхні твердого піднебіння; місце проходження носопіднебінно-го нерва; (анг., foramina of Stensen); Ідив. ток СТЕНОНОВ КАНАЛ/

КАНАЛ, СТЕНОНОВ (лат. canalis Stenoni; canalis incisivus; canales incisivi Ipl.l [ТА]; foramen incisivum; foramina incisiva Ipl.l; canalis nasopalatinus) стенонів канал. Непарний кістковий канал, що починається різцевим отвором і відкривається на нижній поверхні твердого піднебіння; місце проходження носопіднебі-нного нерва; (анг., foramina of Stensen); /див. тж РЕЗЦОВЫЙ КАНАЛ/

КАНАЛОНАПОЛНИТЕЛЬ () каналонаповнювач. Інструмент для заповнення каналу кореня зуба пломбувальним матеріалом; має вигляд гвинтоподібного стрижня з циліндричним хвостовиком для обертання.

КАНАЛЫ, НЁБНЫЕ, БОЛЬШИЕ (лат. canales palatini majores) великі піднебінні канали. Канали, що з 'єднують крилопіднебінну ямку з ротовою порожниною, утворені з'єднанням борозен верхньої щелепи і піднебінної кістки; відкриваються великими піднебінними отворами, через них на піднебіння виходять велика піднебінна артерія, вена й однойменний нерв.

КАНАЛЫ, НЁБНЫЕ, МАЛЫЕ (лат. canales palatini minores) малі піднебінні канали. Кісткові канали в пірамідальному відростку перпендикулярної пластинки піднебінної кістки, що відкриваються отворами, через які проходять мала піднебінна артерія, вена й однойменний нерв.

КАНАЛЬЦЫ, ДЕНТИННЫЕ (лат. tubulus dentini) дентинні [дентинові] канальці. Тонкі канальці, що пронизують речовину дентину в радіальному напрямку від пульпи зуба до емалі чи цементу: у порожнині дентинних канальців знаходяться дентинні відростки одонтобластів.

КАПСУЛА, СУСТАВНАЯ ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОГО СУСТАВА (лат. capsula arliculationis temporomandibularis) суглобова капсула скронево-ниж-ньощелепового суглоба. Сполучнотканинна оболонка суглоба, що охоплює кінці кісток і прикріплена по краю суглобних поверхонь; утворює герметично замкнуту суглобну порожнину.

КАРИЕС (лат. caries, -ei, J) карієс.

КАРИЕС ЗУБА (лат. caries dentis) карієс зуба. Патологічний процес, що виявляється демінералізацією і деструкцією твердих тканин зуба з утворенням дефекту у вигляді порожнини.

КАРИЕС ЗУБА, ВТОРИЧНЫЙ (лат. caries dentis secundaria) вторинний карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; /див. тж РЕЦИДИВИРУЮЩИЙ КАРИЕС/

КАРИЕС ЗУБА, НАЧАЛЬНЫЙ (лат. caries dentis incipiens) початковий карієс зуба. Карієс у стадії плями, що є клінічною ознакою прогресуючої демінералізації емалі.

КАРИЕС ЗУБА, РЕЦИДИВИРУЮЩИЙ (лат. caries dentis recidivans [recurrens]) рецидивуючий [поворотний] карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; Ідив. тж ВТОРИЧНЫЙ КАРИЕС ЗУБА/.

КАРИЕС ЗУБА, РЕЦИДИВНЫЙ (лат. caries dentis recidiva) рецидивний [поворотний] карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; /див. тж ВТОРИЧНЫЙ КАРИЕС ЗУБА/.

КАРИЕС ЗУБА, СТАЦИОНАРНЫЙ (лат. caries dentis stationaria) стаціонарний карієс зуба. Хронічний карієс, що протікає повільно; каріозні [карієсні] тканини пігментовані, щільні, важко піддаються видаленню.

КАРИЕСНАЯ ПОЛОСТЬ ЗУБА (лат. cavum cariosum dentis) карієсна порожнина зуба. Порожнина в межах твердих тканин зуба (емалі, дентину, цементу), утворена внаслідок каріозного [карієсного] процесу; /див. тж КАРИОЗНАЯ ПОЛОСТЬ/.

КАРИОЗНАЯ ПОЛОСТЬ ЗУБА (лат. cavum cariosum dentis) каріозна [карієсна] порожнина зуба. Порожнина в межах твердих тканин зуба (емалі, дентину, цементу), утворена внаслідок каріозного [карієсного] процесу; /див. тж КАРИЕСНАЯ ПОЛОСТЬ/.

КАРИОЗНЫЙ ПРОЦЕСС (лат. processus cariosus) каріозний [карієсний] процес. Патологічна реакція твердих тканин зуба на вплив невідповідних зовнішніх і внутрішніх подразників.

КАРМАН, ДЕСНЕВОЙ [ДЁСЕННЫЙ] (лат. bursa gingivalis) ясновий [ясенний] жолоб [кишеня]. Щілиноподібний простір між: пришийковою поверхнею ко-

КАРЦИНОСАРКОМА (лат. carcinosarcoma, -atis, n) карциносаркома. Злоякісне утворення, частіше розташоване на язиці.

КАТАРАЛЬНЫЙ ГИНГИВИТ (лат. gingivitis catarrhalis) катаральний гінгівіт. Запалення слизової оболонки яснового краю, що характеризується її гіперемією.

КЕРАТОЗ СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ ПОЛОСТИ РТА [РОТОВОЙ ПОЛОСТИ] (лат. keratosis mucosae oris) кератоз слизової оболонки порожнини рота [ротової порожнини]. 1) Незапальне захворювання, що характеризується стовщенням рогового шару епидерміса; 2) Утворення рогової речовини в тканинах слизової оболонки.

КИСТА (лат. kysta, -ae, f; kystis. -is, /; cysta, -ae, f; cystis, -is, f: від гр. кххзхц kyste -скриня) кіста. Патологічна порожнина в органі з ясно вираженою стінкою (яка утворена фіброзною тканиною і часто вистелена епітелієм чи ендотелієм) та наповнена рідким або напіврідким вмістом.

КИСТА ПОДЪЯЗЫЧНОЙ И ПОДЧЕЛЮСТНОЙ СЛЮННЫХ ЖЕЛЁЗ (лат. kysta [kystis, cysta, cystis] glandulae sublingvalis et submaxillaris; ranula, -ae, f) кіста під'язикової та підщелепової слинних залоз. Кіста, що утворюється на дні ротової порожнини й у ділянці між: коренем язика і нижньою щелепою; на фоні [тлі] здорових тканин вона має синюватий відтінок, утворюється, як правило, шляхом розширення великої протоки залози в результаті звуження чи закупорки вихідного отвору; /див. тж РАНУЛА/

КИСТА, ЗУБОСОДЕРЖАЩАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] dentigerosa) зубо-містна [зубовмістна] кіста. Кіста, що містить зуб. Кіста, що виникає в результаті прояву еліминативних властивостей одонтоґенного епітелію зачатка зуба внаслідок хронічного процесу, що звичайно виходить з молочних зубів.

КИСТА, КОСТНАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] ossea) кісткова [кістяна] кіста. Кіста, що розвинулася в кістці; можливе ушкодження верхньої і нижньої щелеп.

КИСТА, ОПУХОЛЕВАЯ (лат. kystoma, -atis, п; cystoma, -atis, п) пухлинна кіста. Пухлина, що містить одну чи декілька кіст; /див. тж КИСТОМА, ЦИСТО-МА/

КИСТА, ПЕРИАПИКАЛЬНАЯ ФОЛЛИКУЛЯРНАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] periapicalis folicullaris) періапікальна фолікулярна кіста. Кіста навколо верхівки кореня зуба, яка розвивається навколо коронки зуба, що непрорізався, унаслідок вади розвитку, незапального кістозного перетворення епітелію зубного зачатка (фолікули) у початковій фазі формування емалі.

КИСТА, РАДИКУЛЯРНАЯ (лат. kysta [kystis, cysta, cystis] radicularis) радикулярна кіста. Кіста, запального походження, що розвивається з зубної гранульоми при деструкції.

КИСТА, РЕТЕНЦИОННАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] retentionis; mucocele, -es. f) ретенційна кіста. Скупчення слизу в кистозно утвореній порожнині.

КИСТА, СЕРОЗНАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] serosa; hygroma cysticum) серозна [водяниста] кіста. Патологічна порожнина, стінка якої утворена фіброзною тканиною і вистелена епітелієм чи ендотелієм, що містить серозну, серозно-слизову, серозно-фіброзну рідину; /див. тж КИСТОЗНАЯ ГИГРОМА/

КИСТА, ТРАВМАТИЧЕСКАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] traumatica) травматична кіста. Кіста, що виникає в результаті травматичного зміщення епітеліальних тканин із упровадженням їх у підлягаючу тканину.

КИСТАДЕНОМА (лат. kystadenoma, -atis, п; kystoadenoma, -atis, n; cystadenoma, -atis, n; cystoadenoma, -atis, n) кістаденома. Аденома з утворенням однієї чи декількох кіст; /див. тж КИСТОАДЕНОМА, ЦИСТАДЕНОМА, ЦИСТО-АДЕНОМА/.

КИСТОАДЕНОМА (лат. kystoadenoma, -atis, n; kystadenoma, -atis, n; cystadenoma, -atis, n; cystoadenoma, -atis, n) кістоаденома. Аденома з утворенням однієї чи декількох кіст; /див. тж КИСТАДЕНОМА, ЦИСТАДЕНОМА, ЦИСТОА-ДЕНОМА/

КИСТОЗНАЯ ГИГРОМА (лат. hygroma cysticum; kysta [cysta, kystis, cystis] serosa) серозна [водяниста] кіста. Патологічна порожнина, стінка якої утворена фіброзною тканиною і вистелена епітелієм чи ендотелієм, що містить серозну, серозно-слизову, серозно-фіброзну рідину; /див. тж СЕРОЗНАЯ КИСТА/

КИСТОМА (лат. kystoma, -atis, п; cystoma, -atis, n) кістома. Пухлина, що містить одну чи декілька кіст; /див. тж ОПУХОЛЕВАЯ КИСТА, ЦИСТОМА/.

КЛЕТКА, ДЕНТИНООБРАЗУЮЩАЯ (лат. cellula odontoblastica; odontoblastus, -і, пі) дентинстворююча [дентинстворювальна] клітина; /див. тж ОДОНТОБ-ЛАСТ/.

КЛИНОВИДНО-НЁБНАЯ [ОСНОВНО-НЁБНАЯ] ВЫРЕЗКА (лат. incisure sphenopalatine [PNA, BNA]; incisure pterygopalatine [JNA]) клино-піднебінна [основно-піднебінна] вирізка. Напівкругла виїмка перпендикулярної пластинки піднебінної кістки між очними і клиноподібними відростками; бере участь в утворенні клиновидно-піднебінного отвору.

КЛИНОВИДНЫЙ (лат. cuneiformis, -e) клиновидний, клиноподібний. Має форму клина
.
КЛИНОВИДНЫЙ ДЕФЕКТ (лат. defectus cuneiformis) клиновидний [клиноподібний] дефект. Дефект, що характеризується убутком тканини біля шийки на вестибулярній поверхні зуба.

КЛЫКИ (лат. dentes canini - /букв./ собачі зуби) ікла. Зуби з конічними коронками і великими одиночними коренями, здавленими з боків, розташовані по одному з кожної сторони зубного ряду між різцями і малими корінними зубами.

КОНСТРИКТОР (лат. constrictor, -oris, m) стискач, стискувач, констриктор; (рос. сжиматель).

КОРЕНЬ ЗУБА (лат. radix dentis) корінь зуба. Частина зуба, схована в лунці альвеолярного відростка (краю) верхньої чи нижньої щелепи.

КОРНЕВОЙ КАНАЛ (лат. canalis radicis dentis [PNA, BNA, JNA]) канал кореня зуба, кореневий канал. Вузький канал в корені зуба, що відкривається на його верхівці, по якому до пульпи зуба підходять судини та нерв; (анґ., pulp canal); /див. тж КАНАЛ КОРНЯ ЗУБА/.

КОРНЯ ЗУБА, КАНАЛ (лат. canalis radicis dentis [PNA, BNA, JNA]) канал кореня зуба. Вузький канал в корені зуба, що відкривається на його верхівці, по якому до пульпи зуба підходять судини та нерв; (анґ., pulp canal); /див. тж КОРНЕВОЙ КАНАЛ/.

КОРОНКА ЗУБА (лат. corona dentis) коронка зуба. Частина зуба, що виступає в порожнину рота над ясновим краєм.

КОРФФА, ВОЛОКНА (лат. fibrae Korffi; fibrae predentini [LNH]) волокна Корффа. Розташовані радіально до осі довжинника зуба арґірофільні колагенові волокна, що проходять у зовнішньому шарові дентину в периферичній пульпі зуба; /див. тж ПРЕДЕНТИННЫЕ ВОЛОКНА/.

КОСАЯ ЛИНИЯ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. linea obliqua mandibulae) коса лінія нижньої щелепи. Лінія, розташована на внутрішній поверхні нижньої щелепи нижче підборідного отвору.

КОСТНАЯ КИСТА (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] ossea) кісткова [кістяна] кіста. Кіста, що розвинулася в кістці; можливе ушкодження верхньої і нижньої
щелеп.

КОСТЬ, ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНАЯ (лат. os maxillare) верхньощелепна [верхньоще: лепова] кістка. Парна кістка лицьового черепа, що складається з тіла і чотирьох відростків — виличного, лобового, луночкового і піднебінного.

КОСТЬ, МЕЖЧЕЛЮСТНАЯ (лат. os intermaxillare) міжщелепна [міжшелепова] кістка. Передньо-нижня частина верхньої щелепи, що несе верхні різці; іноді залишається відособленою.   

КОСТЬ, НЁБНАЯ (лат. os palatinum) піднебінна кістка. Парна кістка лицьового черепа, що бере участь в утворенні кісткового піднебіння, крилрпіднебінної ямки, порожнини носа й очниці.   

КОСТЬ, НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ (лат. os mandibular [mandibules]) нижньощелепна [нижньощепепова] кістка. Кістка нижньої щелепи. Непарна велика і міцна кістка лицьового черепа, що складається з двох симетричних\половин, які
зростаються по середній лінії в одну кістку наприкінці першого чи початку другого року життя дитини.   

КОСТЬ, РЕЗЦОВАЯ (лат. os incisivum) різцева кістка. Передньонижня частина верхньої щелепи, що несе верхні різці; іноді залишається відособленою.

КОСТЬ, РЕШЁТЧАТАЯ (лат. os ethmoidal) решітчаста кістка. Непарна повітро-носна кістка мозкового черепа, що бере участь в утворенні передньої черепної ямки, очниці і порожнини носа.

КОСТЬ, СКУЛОВАЯ (лат. os zygomaticum) вилична кістка. Кістка лицьового черепа, що бере участь в утворенні виличної дуги і скроневої ямки.

КРАЕВОЙ ГИНГИВИТ (лат. gingivitis marginalis) маргінальний гінгівіт. Запалення ясен, що уражає весь ясновий край і міжзубні сосочки; /див. тж ГИНГИВИТ, МАРГИНАЛЬНЫЙ/.

КРАЙ, АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. margo alveolaris) альвеолярний край. Дугоподібно вигнутий вільний край альвеолярного відростка верхньої чи альвеолярної частини нижньої щелепи, що містять отвори зубних альвеол.

КРИАЛГЕЗИЯ (лат. cryalgesia. -ae, f) кріалґезія. Біль внаслідок охолодження.

КРОВОТЕЧЕНИЕ ИЗ ДЁСЕН (лат. ulorrhagia, -ae.f) кровотеча з ясен. Кровотеча внаслідок порушення цілості кровоносних судин ясен.

КСЕРОСТОМИЯ (лат. xerostomia, ae, f) ксеростомія. Сухість у роті.

КУТИКУЛА ЭМАЛИ (лат. cuticula enameli; membrana enameli; membrana adamantina) кутикула емалі. Щільне утворення на поверхні емалі; /див. тж МЕМБРАНА ЭМАЛИ/.

КЮРЕТАЖ (фр. curettage; лат. abrasio, -onis.j) вишкрібання, вишкрябування, вискоблювання, кюретаж. Глибоке вискоблювання, наприклад, яснових кишень при пародонтиті; (рос. выскабливание).