ЗАЕДА (лат. angulus infectiosus oris) заїд. Захворювання слизової оболонки шкіри кутів рота, викликуване стрептококами чи дріжджеподібними грибами виду Candida, стафілококами, головним чийому дітей при недоліку [нестачі] вітаміну В2.

ЗАНАВЕСКА, НЁБНАЯ (лат. velum palatinum) піднебінний занавіс. Задня рухлива частина піднебіння, що представляє собою м'язову пластинку з фіброзною основою, покриту слизовою оболонкою.

ЗАПАХ, ДУРНОЙ ИЗО РТА (лат. fetor [foetor] ex ore; ozostomia, -ae.f; halitosis, -is, j) поганий запах з рота. Неприємне специфічне відчуття з рота; /див. тж ЗЛОВОНИЕ ИЗО РТА/.

ЗАТВЕРДЕВАЮЩИЙ () затвердіваючий, затвердівальний; що затвердіває.

ЗАЧАТОК, ЗУБНОЙ (лат. germen dentalis; germen dentis) зубний зародок. Комплекс малодиферещійованих ембріональних клітин (зубного органа), що дають у ході подальшого розвитку початок органу чи тканині.

ЗАЯЧЬЯ ГУБА (лат. labium leporinum; fissura iabii superioris lateralis) «заяча губа». Аномалія розвитку: наявність щілини [розщелини] верхньої губи, що йде від її червоної облямівки до носа; /див. тж БОКОВАЯ РАСЩЕЛИНА ВЕРХНЕЙ ГУБЫ/.

ЗЕВ (лат. fauces, -ium, f/pi./) зів. Задній звужений відділ порожнини рота, за допомогою якого вона сполучається з глоткою; зів обмежений зверху заднім краєм м'якого піднебіння, по боках — піднебінно-глотковою і піднебінно-язичною дужками, знизу — верхньою поверхнею кореня язика.

ЗЛОВОНИЕ ИЗО РТА (лат. fetor [foetor] ex ore; ozostomia, -ae,f, halitosis, -isJ) сморід з рота. Неприємне специфічне відчуття з рота; /див. тж ДУРНОЙ ЗАПАХ ИЗО РТА/.

ЗОНА, РЕФЛЕКСОГЕННАЯ (лат. zona reflexogenes) рефлексогенна зона. Область тіла (ділянка шкіри, слизової оболонки, судинної стінки), у межах якої розташовані рецептори одного типу [виду], подразнення яких приводить до виникнення певного рефлексу; /див. тж ТРИГГЕРНАЯ ЗОНА/.

ЗОНА, ТРИГГЕРНАЯ (лат. zona reflexogenes) тригерна зона. Область тіла (ділянка шкіри, слизової оболонки, судинної стінки), у межах якої розташовані рецептори одного типу [виду], подразнення яких приводить до виникнення певного рефлексу; /див. тж РЕФЛЕКСОГЕННАЯ ЗОНА/.

ЗУБ (лат. dens, -ntis, пі) зуб. Утворення, що складається переважно з твердих тканин, розташоване в порожнині рота і призначене для відкушування і здрібнювання [подрібнення] їжі, а також: бере участь в утворенні деяких звуків мови.

ЗУБ-КЛЫК (лат. dens caninus - /букв./собачий зуб) зуб-ікло. Зуб із конічною коронкою і великим одиночним коренем, здавленим із боків, розташований з кожної сторони зубного ряду між: різцем і малим корінним зубом.

ЗУБ-МОЛЯР (лат. dens molaris) великий кутній зуб, зуб-моляр. Постійний зуб верхньої і нижньої щелепи; має 2 чи 3 корені і жувальну поверхню, утворювану трьома, чотирма чи п 'ятьма горбками; (рос. больший коренной зуб).

ЗУБ-ПРЕМОЛЯР (лат. dens praemoiaris; dens bicuspidatus) малий кутній зуб, зуб-премоляр. Постійний зуб людини, розташований у зубних рядах на 4-му і 5-му місцях від середньої лінії; характеризується наявністю жувальної поверхні з двома горбками; (рос. малый коренный зуб).

ЗУБ-РЕЗЕЦ (лат. dens incisivus - /букв./різцевий зуб) зуб-різець. Передні зуби, призначені для відкушування.

ЗУБ МУДРОСТИ (лат. dens sapientiae; dens serotinus - пізній зуб) зуб мудрості. Третій моляр людини; прорізується у віці 18—25 років.

ЗУБ, МОЛОЧНЫЙ (лат. dens lacteus; dens caducus; dens deciduus - випадний [випа-дальний, випадаючий] зуб; dens primarius) молочний зуб. Зуб, що прорізується в людини в перші 2—3 роки життя та випадає у віці від 5—6 до 13—14 років і замінюється постійним зубом.

ЗУБ, ПОСТОЯННЫЙ (лат. dens permanens) постійний зуб. Зуб, що прорізується в людини у віці від 5—6 до 13—14 років.

ЗУБА, АЛЬВЕОЛА (лат. alveolus dentis; alveolus dentalis) альвеола [чарунка] зуба. Поглиблення в щелепі, у якому містяться корені зуба; (рос. лунка зуба, луночка зуба).

ЗУБА, ГИПЕРЕСТЕЗИЯ ШЕЙКИ (лат. hyperesthesia colli dentis) гіперестезія шийки зуба. Підвищена чутливість шийки зуба на певні впливи.

ЗУБА, ДЕКАЛЫДИФИКАЦИЯ (лат. decalcificatio dentis) декальцифікація зуба. 1) Процес видалення солей вапна із зубів для наступного гістологічного вивчення; 2) Втрата кальцію в процесі утворення тканин зуба і при деяких захворюваннях.

ЗУБА, ИМПЛАНТАЦИЯ (лат. implantatio dentis) імплантація зуба. Штучне заміщення чи поповнення зубного ряду.

ЗУБА, КАРИЕС, РЕЦИДИВИРУЮЩИЙ (лат. caries dentis recidivans [recurrens]) рецидивуючий [поворотний] карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; /див. тж ВТОРИЧНЫЙ КАРИЕС ЗУБА/.

ЗУБА, КАРИЕС, РЕЦИДИВНЫЙ (лат. caries dentis recidiva) рецидивний [поворотний] карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; /див. тж ВТОРИЧНЫЙ КАРИЕС ЗУБА/.

ЗУБА, КОРЕНЬ (лат. radix dentis) корінь зуба. Частина зуба, розташована в альвеолярному відростку (краю) верхньої чи нижньої щелепи.

ЗУБА, КОРНЯ, КАНАЛ (лат. canalis radicis dentis [PNA, BNA, JNA]) канал кореня зуба. Вузький канал в корені зуба, що відкривається на його верхівці, по якому до пульпи зуба підходять судини та нерв; (анг., pulp canal); /див. тж КОРНЕВОЙ КАНАЛ/.

ЗУБА, КОРОНКА (лат. corona dentis) коронка зуба. Частина зуба, що виступає над яснами в порожнину рота.
ЗУБА, ЛУНКА (лат. alveolus dentis; alveolus dentalis) чарунка зуба. Поглиблення в щелепі, у якому містяться корені зуба; /див. тж ЛУНОЧКА ЗУБА, АЛЬВЕОЛА ЗУБА/.

ЗУБА, ЛУНОЧКА (лат. alveolus dentis; alveolus dentalis) чарунка зуба. Поглиблення в щелепі, у якому містяться корені зуба; /див. тж ЛУНКА ЗУБА, АЛЬВЕОЛА ЗУБА/.

ЗУБА, УДЛИНЕНИЕ (лат. elongatio dentis) видовження зуба. Подовження клінічної коронки зуба внаслідок патологічних процесів.

ЗУБА, ШЕЙКА (лат. collum dentis) шийка зуба. Частина зуба між коренем і коронкою, охоплена яснами.

ЗУБНАЯ АЛЬВЕОЛА (лат. alveolus dentalis; alveolus dentis) зубна альвеола. Комірка в альвеолярному відростку (краї) верхньої чи нижньої щелепи, у якій лежить корінь зуба; /див. тж АЛЬВЕОЛА ЗУБА/.

ЗУБНАЯ БЛЯШКА (лат. agmen dentalis; agmen dentis) зубна бляшка. Конгломерат мікроорганізмів із продуктами ферментативного походження, що має свій місцевий рН.

ЗУБНАЯ БОЛЬ (лат. dolor dentalis; dolor dentis; denthalgia, -ae.f) зубний біль. Прояв порушень правильного перебігу фізіологічних процесів.

ЗУБНАЯ ГРАНУЛЁМА (лат. granuloma dentalis; granuloma dentis) гранульома зубна. Опух [пухлина] з розрісних зубних грануляцій, опухоподібне [пухлиноподібне] утворення біля верхівки кореня зуба з Грануляційної тканини, оточене фіброзною капсулою; виникає в результаті хронічного запалення при інфікуванні періодонта з каналу зуба.

ЗУБНАЯ ОКОЛОВЕРХУШЕЧНАЯ ГРАНУЛЁМА (лат. granuloma dentalis periapicale; granuloma dentis periapicale) зубна навколоверхівкова гранульома. Onyx [пухлина] з розрісних грануляцій навколо верхівки зуба.

ЗУБНОЙ ЗАЧАТОК (лат. germen dentalis; germen dentis) зубний зародок. Комплекс малодиферещійованих ембріональних клітин (зубного органа), що дають у ході подальшого розвитку початок органу чи тканині.

ЗУБНОЙ КАМЕНЬ (лат. calculus dentalis) зубний камінь. Щільне, часто кам 'янистої структури патологічне утворення.

ЗУБНОЙ ОККЛЮЗИИ, АНОМАЛИЯ () аномалія зубної оклюзії. Відхилення прикусу від норми; (анґ. malocclusion).

ЗУБОВ, СМЫКАНИЕ (лат. occlusio, -onis, f, dentitio, -onis, f) Змикання зубів. Взаєморозміщення верхнього і нижнього зубних рядів (зубів) при найбільш повному змиканні зубів-антагоністів; /див. так ПРИКУС/.

ЗУБОВ, СТИРАНИЕ (лат. abrasio dentium) стирання зубів.

ЗУБОВ, УДЛИНЕНИЕ (лат. elongatio dentium) видовження зубів. Подовження клінічної коронки зубів унаслідок патологічних процесів.

ЗУБОВРАЧЕБНЫЙ [СТОМАТОЛОГИЧЕСКИЙ] БОР (від нім. Bohrer; лат. terebra dentalis) стоматологічний [зуболікарський] бор [свердло]. Різальний інструмент для препарування твердих тканин зуба, обробки зубного каріозного [ка-рієсного] дупла, що представляє собою металевий стрижень з насічкою на кулястій чи конічній робочій частині, приводиться в обертання бормашиною; (анґ. dental drill).

ЗУБОДЙСЕННЫЙ () зубоясенний.

ЗУБОДЕСНЕВОЙ () зубоясновий.

ЗУБОСОДЕРЖАЩАЯ КИСТА (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] dentigerosa) зубомістна [зубовмістна] кіста. Кіста, що містить зуб. Кіста, що виникає в результаті прояву еліминативних властивостей одонтотенного епітелію зачатка зуба внаслідок хронічного процесу, що звичайно виходить з молочних зубів.

ЗУБОЧЕЛЮСТНО.Й () зубощелеповий, зубощелепний.

ЗУБЫ (лат. dentes /pi./) зуби. Утворення, що складаються переважно з твердих тканин, розташовані в порожнині рота і призначені для відкушування і здрібнювання їжі, а також: беруть участь в утворенні деяких звуків мови.

ЗУБЫ ГЕТЧИНСОНА (лат. dentes Hutchinsoni: від прізвища англійського хірурга сера Джонатана Гетчинсона [Гатчинсона] /Sir Jonathan Hutchinson/, 1828-1913) зуби Гетчинсона [Гатчинсона]. Верхні центральні різці зміненого вигляду з викруткоподібною формою коронки, напівмісячною виїмкою на ріжучому [різальному] краї і зменшеними довжиною і шириною в порівнянні з іншими зубами; спостерігається при уродженому сифілісі.

ЗУБЫ МУДРОСТИ (лат. dentes sapientiae [serotini]) зуби мудрості. Треті моляри людини; прорізуються у віці 18—25 років.

ЗУБЫ, МОЛОЧНЫЕ (лат. dentes lactei) молочні зуби. Зуби, що прорізуються в людини в перші 2—З роки життя та випадають у віці від 5—6 до 13—14 років і замінюються постійними зубами.

ЗУБЫ, ПОСТОЯННЫЕ (лат. dentes permanentes) постійні зуби. Зуби, що прорізуються у людини у віці від 5—6 до 13—14років (зуби мудрості — після 18років).

ЗУБЫ, СЛИВШИЕСЯ (лат. densitas. -atis,f) злиті [злилі, зливані, зливні] зуби. Аномалія розвитку: збільшений горизонтальний розмір коронки зуба, що сполучається в деяких випадках з наявністю додаткового кореня; з'являються в результаті розвитку подвійного зуба з одного зачатка.

ЗУБЫ-МОЛЯРЫ (лат. dentes molares) кутні зуби, зуби-моляри. Постійні зуби верхньої і нижньої щелепи, розташовані по 3 з кожної сторони зубного ряду; мають 2 чи 3 корені і жувальну поверхню, утворювану трьома, чотирма чи п'ятьма горбками.

ЗУБЫ-ПРЕМОЛЯРЫ (лат. dentes praemolares; dentes bicuspidati) малі кутні зуби, зуби-премоляри. Постійні зуби людини, розташовані в зубних рядах на 4-м і 5-м місцях від середньої лінії; характеризуються наявністю жувальної поверхні з двома горбками.

ЗУБЫ-РЕЗЦЫ (лат. dentes incisivi) зуби-різці. Передні зуби, призначені для відкушування.