АБАКТЕРИАЛЬНЫЙ (лат. abactenalis, -e) абактеріальний, абактерійний. Що не містить бактерій.

АБОРАЛЬНЫЙ (лат. aboralis, -e) аборальний. Значно віддалений від рота.

АБРАЗИВНАЯ СПОСОБНОСТЬ (лат. qualitas abrasiva) абразивна здатність. Здатність абразивних матеріалів (дрібнозернистих чи порошкоподібних речовин високої твердості) викликати стирання.

АБРАЗИВНЫЙ (лат. abrasivus, -а, -ит) абразивний. Що стирає; (рос. стирающий)».

АБРАЗИРУЕМЬІЙ () абразовуваний. Що стирається; (рос. стираемый).

АБРАЗИЯ (лат. abrasio. -onis, f) абразія. Патологічне стирання зубів.

АБСЦЕСС (лат. abscessus, -us, m) гнійник, нарив, абсцес. Порожнина, заповнена гноєм і відмежована від навколишніх тканин; (рос. гнойник, нарыв).

АБСЦЕСС В ОБЛАСТИ СОБАЧЬЕЙ ЯМКИ (лат. abscessus regionis fossae caninae) абсцес [гнійник, нарив] в ділянці собачої ямки. Скупчення гною в ділянці собачої ямки внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.
АБСЦЕСС ДЕСНЫ (лат. abscessus gingivae; abscessus gingivalis) абсцес [гнійник, нарив] ясна. Скупчення гною в ділянці ясен унаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

АБСЦЕСС ПОДЧЕЛЮСТНОЙ ОБЛАСТИ (лат. abscessus submaxillaris) абсцес [гнійник, нарив] підщелепової ділянки. Скупчення гною в підщелепній ділянці внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

АБСЦЕСС ПОДЪЯЗЫЧНОГО ВАЛИКА (лат. abscessus plicae sublingualis) абсцеc [гнійник, нарив] під'язикового валика. Скупчення гною в ділянці під'язикового валика внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.
АБСЦЕСС ПУЛЬПЫ (лат. abscessus pulpae) абсцес [гнійник, нарив] пульпи. Скупчення гною в пульповій камері зуба внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

АБСЦЕСС СОБАЧЬЕЙ ЯМКИ (лат. abscessus fossae caninae) абсцес [гнійник, нарив] собачої ямки. Скупчення гною в ділянці собачої ямки внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

АБСЦЕСС ТВЁРДОГО НЁБА (лат. abscessus palati duri) абсцес [гнійник, нарив] твердого піднебіння. Скупчення гною в ділянці твердого піднебіння внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

АБСЦЕСС ЧЕЛЮСТНО-ЯЗЫЧНОГО ЖЕЛОБКА ПОДЪЯЗЫЧНОГО ПР04 СТРАНСТВА (лат. abscessus sulci mandibulolingualis) абсцес [гнійник, нарив] щелепно-язичного жолобка під'язикового простору. Човноподібне заглиблення, розташоване в задньо-боковому відділі під'язикової ділянки, що починається відразу ж за під 'язичним валиком, у межах великих корінних зубів.

АБСЦЕСС ЯЗЫКА (лат. abscessus linguae) абсцес [гнійник, нарив] язика. Обмежена припухлість спинки язика.

АБСЦЕСС, АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. abscessus alveolaris) альвеолярний абсцес [гнійник, нарив]. Нарив в ділянці альвеол зуба; (нім. Taschenabszefi; анґ. peridontal abscess).

АБСЦЕСС, АПИКАЛЬНЫЙ (лат. abscessus apicalis) верхівковий абсцес [гнійник, нарив]. Нарив в ділянці верхівки кореня зуба.

АБСЦЕСС, ДЕСНЕВОЙ (лат. abscessus gingivalis; abscessus gingivae) ясновий абсцес [гнійник, нарив]. Скупчення гною в ділянці ясен унаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

АБСЦЕСС, ПОДМАССЕТЕРИАЛЬНЫЙ (лат. abscessus submasseterialis [submassetericus] seu abscessus angularis mandibulae) підмасетеріальний абсцес [гнійник, нарив]. Скупчення гною в підмасетеріальній ділянці (під жувальним м'язом) унаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

АБСЦЕСС, ПОДНАДКОСТНИЧНЫЙ (лат. abscessus subperiostal!») підокісний [підокістевий, піднадкісничний] абсцес [гнійник, нарив]. Скупчення гною під окістям [надкісницею] внаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

АГЛОССИЯ (лат. aglossia, -ae, f) аглосія. Уроджена відсутність язика чи його частини.

АГНАТИЯ (лат. agnathia, -ae, J) аґнатія. Уроджена відсутність щелепи.

АГНОЗИЯ, ВКУСОВАЯ (лат. agnosia gustatoria) смакова агнозія. Порушення складних пізнавальних процесів при ураженні гностичних відділів кори великого мозку.

АДАМАНТИНОМА (лат. adamantinoma, -atis, и; adamantoma, -atis, n) адамантино-ма. Епітеліальна доброякісна пухлина, у якій формуються структури, що нагадують емалевий орґан закладки зуба; /див. тж АДАМАНТОМА/

АДАМАНТОБЛАСТ (лат. adamantoblastus, -/', т; adamantoblastum, -і, п) адамантобласт. Клітина, що виробляє емаль зуба.

АДАМАНТОБЛАСТИТ () адамантобластит.

АДАМАНТОМА (лат. adamantoma, -atis, п; adamantinoma, -atis, n) адамантома. Епітеліальна доброякісна пухлина, у якій формуються структури, що нагадують емалевий орган закладки зуба; /див. тж АДАМАНТИНОМА/.

АДАПТАЦИЯ (лат. adaptatio, -onis, f) пристосування, адаптація; (рос. приспособление).

АДГЕЗИВНЫЙ (лат. adhaesivus, -a, -urn) адгезивний, липкий, що зростається; (рос. липкий, срастающийся).

АДЕНИТ (лат. adenitis, -itidis, f) аденіт. Запалення залози чи лімфатичного вузла.

АДЕНОАМЕЛОБЛАСТОМА (лат. adenoameloblasloma, -atis, n) аденоамелобластома. Доброякісне новоутворення одонтоґенно-епітеліального походження з найбільш частою локалізацією в ділянці третіх молярів.

АДЕНОКАРЦИНОМА (лат. adenocarcinoma, -atis, n) аденокарцинома. Злоякісний новотвір із залозисто-ацинозною структурою; найбільш часто локалізується в максилярному синусі, на межі твердого і м 'якого піднебіння, у ретромолярній ділянці, привушній, під 'язиковій, підщелепній залозах.

АДЕНОФЛЕГМОНА (лат. adenophlegmone, -es, f) аденофлегмона. Гнійне запалення лімфатичних вузлів, що поширюється на навколишні тканини.

АДЕНТИЯ (лат. adentia, -ae, f; anodontia, -ae, f; anodontismus, -i, m; adontia, -ae, ft adontismus, -i, m) адентія. Відсутність зубів; (анг., toothlessness); /див. тж АНОДОНТИЯ, АДОНТИЯ/

АДЕНТИЯ, ИСТИННАЯ (лат. adentia vera) справжня адентія. Відсутність усіх зубів.

АДЕНТИЯ, ЛОЖНАЯ (лат. adentia spuria) несправжня адентія. Відсутність декількох зубів.

АДЕНТИЯ, ТОТАЛЬНАЯ (лат. adentia totalis) тотальна адентія. Відсутність усіх зубів.

АДЕНТИЯ, ЧАСТИЧНАЯ (лат. adentia partialis) часткова адентія. Уроджена відсутність частини зубного ряду.

АДОНТИЯ (лат. adontia, -ae,f; adontismus, -/', т; anodontia, -ae.f; anodontismus, -і, m;
adentia, -ae, f) адонтія. Відсутність зубів; (анг., toothlessness); /див. тж. АДЕНТИЯ, АНОДОНТИЯ/.

АКРОДОНТИЧЕСКИЙ (лат. acrodonticus, -a, -urn) акродонтичний.

АКРОМЕГАЛИЯ (лат. acromegalia, -ae.f) акромегалія. Ендокринна хвороба, зумовлена значним збільшенням секреції соматотропного гормону передньої частки гіпофіза. Характеризується збільшенням кінцівок, розростанням кісток і
м'яких тканин обличчя, черепа, кінцівок.

АКТИНОМИКОЗ (лат. actinomycosis, -is, f) променистогрибкова хвороба, актиномікоз. Хронічне інфекційне захворювання, що характеризується утворенням інфільтратів значної щільності з безліччю нориць, найчастіше в щелепно-лицьовій ділянці; збудник — Actinomyces; (рос. лучистогрибковая болезнь).

АЛЛОПЛАСТИКА (лат. alloplastica, -ae.f) алопластика. Усунення дефекту за допомогою чужорідних матеріалів (пластмаси, металу).

АЛЬВЕОЛА ЗУБА (лат. alveolus dentis; alveolus dentalis) альвеола [чарунка] зуба. Поглиблення в щелепі, у якому містяться корені зуба; (рос. лунка зуба, луночка зуба).

АЛЬВЕОЛА, ЗУБНАЯ (лат. alveolus dentalis; alveolus dentis) зубна альвеола. Комірка в альвеолярному відростку (краї) верхньої чи нижньої щелепи, у якій лежить корінь зуба; /див. тж АЛЬВЕОЛА ЗУБА/.

АЛЬВЕОЛОТОМИЯ (лат. alveolotomia, -ae, f) альвеолотомія. Розсічення стінки альвеоли зуба.

АЛЬВЕОЛЭКТОМИЯ (лат. alveolectomia, -ae, f) альвеолектомія. Операція видалення країв альвеоли зуба, і міжкореневих перегородок.

АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. alveolaris, -e) альвеолярний. Стосовний до альвеол легень чи зубів.

АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ АБСЦЕСС (лат. abscessus alveolaris) альвеолярний абсцес [гнійник, нарив]. Нарив в ділянці альвеол зуба; (нім. TaschenabszeB; анґ. periodontal abscess).

АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ КАНАЛ (лат. canalis alveolaris) альвеолярний канал. Канал, по якому проходять альвеолярні нерви і судини верхньої і нижньої щелеп.

АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ КРАЙ (лат. margo alveolaris) альвеолярний край. Дугоподібно вигнутий вільний край альвеолярного відростка верхньої чи альвеолярної частини нижньої щелепи, що містять отвори зубних альвеол.

АМБУЛАТОРИЯ (лат. ambulatorium, -і, п) амбулаторія; (анг. out-patient clinic, dispensary).

АМЕЛОГЕНЕЗ (лат. amelogenesis, -is, f) амелогенез. Розвиток зубної емалі.

АМЕЛОГЕНЕЗ, НЕСОВЕРШЕННЫЙ (лат. amelogenesis imperfecta) недосконалий амелогенез. Спадкове порушення в утворенні зубної емалі в результаті зміни функцій при адамантобластиті.

АМПУТАЦИЯ ПУЛЬПЫ (лат. amputatio pulpae) ампутація пульпи. Видалення пульпи з порожнини зуба.

АМПУТАЦИЯ, ВИТАЛЬНАЯ (лат. amputatio vitalis) вітальна ампутація. Видалення пульпи з порожнини зуба під анестезією.

АНАЛИЗАТОР, ВКУСОВОЙ (лат. apparatus degustorius [gustatorius]) смаковий аналізатор. Рецептори, що сприймають смакові подразнення; у видгляі сосочків знаходяться на поверхні язика.

АНГИОМИОМА (лат. angiomyoma, -atis, n) анґіоміома. Доброякісна пухлина з гладком 'язових елементів стінок дрібних судин, що уражає м 'язи, тверде піднебіння, язик.

АНЕСТЕЗИРУЮЩИЙ () знеболюючий, анестезуючий; що знеболює, що анестезує.

АНЕСТЕЗИРУЮЩИЙ РАСТВОР () анестезуючий [знеболюючий] розчин.

АНЕСТЕЗИЯ (лат. anaesthesia, -ae, f) анестезія. Загальна назва методів знеболювання.

АНЕСТЕЗИЯ, ИНФИЛЬТРАЦИОННАЯ (лат. anaesthesia infiltrativa) інфільтраційна анестезія. Місцева анестезія, при якій вплив на нервові закінчення і дрібні нервові волокна здійснюється шляхом інфільтрації (просочування) тканин операційного поля розчином анестезуючої речовини.

АНЕСТЕЗИЯ, МАНДИБУЛЯРНАЯ (лат. anaesthesia mandibular!*) мандибулярна [нижньощелепна, нижньощелепова] анестезія. Виключення нижнього альвеолярного нерва біля нижньощелепного отвору і язичного нерву; /див. тж НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ АНЕСТЕЗИЯ/.

АНЕСТЕЗИЯ, МЕСТНАЯ (лат. anaesthesia localis) місцева анестезія. Анестезія яких-небудь частин тіла, чи органів тканин, заснована на взаємодії лікарських засобів чи фізичних факторів [чинників] на утворення периферичної нервової системи.

АНЕСТЕЗИЯ, НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ (лат. anaesthesia mandibulars) нижньощелепна [нижньощелепова] анестезія. Виключення нижнього альвеолярного нерва біля нижньощелепного отвору і язичного нерву; /див. тж МАНДИБУЛЯРНАЯ АНЕСТЕЗИЯ/.

АНЕСТЕЗИЯ, ПОДСЛИЗИСТАЯ (лат. anaesthesia submucosal підслизова анестезія. Втрата чутливості, що досягається введенням анестезуючого [знеболюючого] розчину під слизову оболонку порожнини рота.
АНОДОНТИЯ (лат. anodontia, -ae,f; anodontismus, -і, т; adontia, -ae.f; adontismus, -і, m; adentia, -ae, j) анодонтія. Відсутність зубів; (анг., toothlessness); /див. тж АДЕНТИЯ, АДОНТИЯ/

АНОМАЛИЯ ЗУБА (лат. anomalia dentis; anomalia dentalis) аномалія зуба. Відхилення зуба від норми.

АНОМАЛИЯ ЗУБНОЙ ОККЛЮЗИИ () аномалія зубної оклюзії. Відхилення прикусу від норми; (анг. malocclusion).

АНОМАЛИЯ ЗУБОВ (лат. anomalia dentes; anomalia dentalis) аномалія зубів. Відхилення зубів від норми.

АНОМАЛИЯ ОККЛЮЗИИ, ЗУБНОЙ () аномалія зубної оклюзії. Відхилення при-, кусу від норми; (анг. malocclusion).

АНОМАЛИЯ ПРИКУСА () аномалія прикусу. Відхилення прикусу від норми; (анґ,А malocclusion).

АНОМАЛИЯ РАЗВИТИЯ () виродливість, аномалія розвитку. Відхилення розвитку від норми; (рос. уродство; нім. Fehlbildung; анґ. malformation).

АНОМАЛИЯ, ЗУБНАЯ (лат. anomalia dentalis; anomalia dentis) зубна аномалія. Відхилення зуба чи зубів від норми.

АНОМАЛИЯ, ЗУБОЧЕЛЮСТНАЯ (лат. anomalia maxillofacialis) зубощелепова ано-А малія. Відхилення від структури і (чи) функції, властивому даному біологічному виду, що виник унаслідок порушення розвитку зубощелепової системи.
АНОРЕКСИЯ (лат. anorexia, -ae, f) анорексія. Відсутність апетиту.

АНТЕВЕРЗИЯ (лат. anteversio, -onis, f) антеверзія. Нахил зубів допереду.

АНТИСЕПТИКА (лат. antisepsis, -is,/} знезаражування, антисептика. Знищення збудників хворіб чи гниття; (рос. обеззараживание).

АНТИСЕПТИЧЕСКИЕ /ВЕЩЕСТВА; СРЕДСТВА/ (лат. antiseptica, -orum, n /pi./) знезаражувальні, антисептичні /речовини; засоби/; (рос. обеззараживающие; нім., keimtilgende Mittel; фр., disinfectants).

АНТИСЕПТИЧЕСКИЙ (лат. antisepticus, -a, -urn; colysepticus, -a, -urn) знезаражувальний, антисептичний. Що знищує мікроорганізми; (рос. обеззараживающий).

АНТИСЕПТИЧЕСКОЕ /ВЕЩЕСТВО; СРЕДСТВО/ (лат. antisepticum, -/, n) знезаражувальне, антисептичне /речовина; засіб/; (рос. обеззараживающее).

АПИКАЛЬНЫЙ АБСЦЕСС (лат. abscessus apicalis) верхівковий абсцес [гнійник, нарив]. Нарив в ділянці верхівки кореня зуба.

АПИКАЭКТОМИЯ (лат. apicoectomia, -ae, f) апікаектомія. Оперативне видалення верхівки кореня зуба при періапікальних змінах.

АППАРАТ, ЖЕВАТЕЛЬНЫЙ (лат. apparatus masticatorius) жувальний апарат. Сукупність жувальних органів, що виконують спільну функцію.

АППЛИКАЦИЯ (лат. applicatio, -onis, f) аплікація. Лікувальна процедура, що полягає в накладенні на поверхню тіла лікарських засобів.

АППОЗИЦИЯ (лат. appositio, -onis, f) апозиція; (нім., Anbau).

АПТИАЛИЗМ (лат. aptyalismus, -і, т) аптіалізм. Повна відсутність слиновиділення.

АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ () артеріальний тиск; (нім. Blutdruck; анг. blood pressure [блад преше]).

АРТЕРИЯ (лат. arteria, -ae, f) артерія. Кровоносна судина, по якому кров рухається від серця до органів і частин тіла.

АРТЕРИЯ ВЕРХНЕЙ ГУБИ (лат. arteria labialis superior) артерія верхньої губи. Гілка arteria facialis.

АРТЕРИЯ ЖЕВАТЕЛЬНОЙ МЫШЦЫ (лат. arteria masseterica) артерія жувального м'яза. Початок: arteria maxillaris; постачає кров'ю жувальний м'яз.

АРТЕРИЯ НИЖНЕЙ ГУБИ (лат. arteria labialis inferior) артерія нижньої губи. Гілка arteria facialis.

АРТЕРИЯ ЩЁЧНОЙ МЫШЦЫ (лат. arteria buccinatoria) артерія щічного м'яза. Початок: arteria maxillaris; постачає кров'ю м'язи обличчя, слизову оболонку порожнини рота і щоки, ясна, верхні великі корінні зуби.

АРТЕРИЯ ЯЗЫКА, ГЛУБОКАЯ (лат. arteria profunda linguae) глибока артерія язика..

АРТЕРИЯ, АЛЬВЕОЛЯРНАЯ ВЕРХНЯЯ ПЕРЕДНЯЯ (лат. arteria superior anterior alveolaris) верхня передня альвеолярна артерія. Гілка arteria maxillaris.

АРТЕРИЯ, АЛЬВЕОЛЯРНАЯ НИЖНЯЯ (лат. arteria alveolaris inferior) нижня альвеолярна артерія. Гілка arteria maxillaris.

АРТЕРИЯ, ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНАЯ (лат. arteria maxillaris) верхньощелепова [верхньощелепна] артерія. Початок: arteria carotis ext.; гілки: arteria alveolaris inf.; arteria alveolaris sup. post.; arteria auricularis profunda, arteria buccalis, arteria canalis pterygoidei, arteria infraorbitalis, arteria masseterica, arteria meningea media; rr. musculares, arteriae nasales post, і ін. Постачає кров'ю: скронево-нижньощелепний [скронево-нижньощелеповий] суглоб, стінки зовнішнього слухового проходу, барабанну перетинку, стінки барабанної порожнини , вузол трійчастого нерва, тверду оболонку головного [головового] мозку і т.д.

АРТЕРИЯ, ВИСОЧНАЯ ГЛУБОКАЯ (лат. arteria temporalis profunda) глибока скронева артерія. Початок: arteria maxillaris; постачає кров 'ю скроневий м 'яз.

АРТЕРИЯ, ВИСОЧНАЯ ПОВЕРХНОСТНАЯ (лат. arteria temporalis superficialis) поверхнева скронева артерія. Початок: arteria carotis externa; постачає кров'ю: привушну залозу, вушну раковину і зовнішній слуховий прохід, скроневий, щічний і жувальний м 'язи, капсулу скронево-нижньощелепного [скронево-нижньощелепового] суглоба.

АРТЕРИЯ, КЛИНОВИДНО-НЁБНАЯ [ОСНОВНО-НЁБНАЯ] (лат. arteria sphenopalatine [PNA]; arteria pterygopalatine [JNA]; arteria nasalis posterior communis) клино-піднебінна [основно-піднебінна] артерія. Початок; arteria maxillaris; постачає кров'ю ковтку (частина стінок), слизову оболонку носової порожнини й навколоносових пазух, носової перегородки і твердого піднебіння.

АРТЕРИЯ, ЛИЦЕВАЯ (лат. arteria facialis) лицева артерія. Початок: arteria carotis externa; постачає кров'ю: м'язи і шкіру повік, підборідної ділянки, верхньої і нижньої губи, крила, спинку і перегородку (частина) носа; слізний мішок, м'яке піднебіння і мімічні м'язи.

АРТЕРИЯ, НЁБНАЯ БОЛЬШАЯ (лат. arteria palatina major) велика піднебінна артерія. Початок: arteria palatina descendens; постачає кров'ю слизову оболонку і залози твердого піднебіння, ясна верхньої щелепи (частково).

АРТЕРИЯ, НЁБНАЯ ВОСХОДЯЩАЯ (лат. arteria palatina ascendens) висхідна піднебінна артерія. Початок: arteria facialis; гілка: ramus tonsillaris; постачає кров 'ю м 'яке піднебіння, піднебінний мигдалик, слизову оболонку глотки (частково), слухову трубу, шилоязичний, шилопід 'язичний і шилоглотковий м'язи, верхній констриктор глотки.

АРТЕРИЯ, НЁБНАЯ МАЛАЯ (лат. arteria palatina minor) мала піднебінна артерія. Початок: arteria palatina descendens; постачає кров 'ю м 'яке піднебіння, піднебінний мигдалик, глотку.

АРТЕРИЯ, НЁБНАЯ НИСХОДЯЩАЯ (лат. arteria palatina descendens) низхідна піднебінна артерія. Початок: arteria maxillaris; гілки: arteria palatina major, arteriae palatinae minores, arteria canalis pterygoidei; постачає кров 'ю м 'яке піднебіння, піднебінний мигдалик, слизову оболонку і залози твердого піднебіння, ясна (верхньої щелепи), слизову оболонку глотки [ковтки], слухову трубу, констриктори глотки [ковтки], шилоглотковий [шилоковтковий] м 'яз.

АРТЕРИЯ, ОБЩАЯ ЗАДНЯЯ НОСОВАЯ [ОСНОВНО-НЁБНАЯ, КЛИНОВИДНО-НЁБНАЯ] (лат. arteria nasalis posterior communis; arteria sphenopalatine [PNA]; arteria pterygopalatine [JNA]) спільна задня носова [основно-піднебінна, клино-піднебінна] артерія. Початок: arteria maxillaris; постачає кров'ю глотку [ковтку] (частина стінок), слизову оболонку носової порожнини й навколоносових пазух, носової перегородки і твердого піднебіння.

АРТЕРИЯ, ОСНОВНО-НЁБНАЯ [КЛИНОВИДНО-НЁБНАЯ] (лат. arteria sphenopalatine [PNA]; arteria pterygopalatine [JNA]; arteria nasalis posterior communis) основно-піднебінна [клино-піднебінна] артерія. Початок: arteria maxillaris; постачає кров'ю глотку [ковтку] (частина стінок), слизову оболонку носової порожнини й навколоносових пазух, носової перегородки і твердого піднебіння.

АРТЕРИЯ, ПОДБОРОДОЧНАЯ (лат. arteria mentalis) підборідна артерія. Початок: arteria alveolaris inferior; постачає кров 'ю шкіру і м'язи підборідної ділянки й ділянки нижньої губи.

АРТЕРИЯ, ПОДЪЯЗЫЧНАЯ (лат. arteria sublingualis) під'язикова артерія. Початок: arteria lingualis; постачає кров 'ю під 'язичну залозу, слизову оболонку дна порожнини рота, ясна, альвеолярний відросток нижньої щелепи, підборідно-язичний і щелепно-під'язичний м'язи.

АРТЕРИЯ, ЩЁЧНАЯ (лат. arteria buccalis) щічна артерія. Початок: arteria maxillaris.

АРТЕРИЯ, ЯЗЫЧНАЯ (лат. arteria lingualis) язикова [язична] артерія. Початок: arteria carotis externa; гілки: rami dorsales linguae, arteria profunda linguae, arteria sublingualis, ramus suprahyoideus; постачає кров 'ю язик, ясна, слизову оболонку дна порожнини рота; підборідно-язичний, підборідно-під'язичний м'язи; під'язичну і піднижньощелепну [піднижньощелепову] залози; щелепно-під'язичний м 'яз, піднебінний мигдалик.

АРТИКУЛЯЦИЯ (лат. articulatio, -onis.f) артикуляція. Фізіологічний процес формування звуків мови.

АРТРИТ ЧЕЛЮСТНОГО СУСТАВА (лат. arthritis artlculatlonis maxillaris) артрит щелепового суглоба. Запальне захворювання щелепного [щелепового] суглоба.

АСИАЛИЯ (лат. asialia, -ae, f) асіалія. Повна відсутність слиновиділення.

АСИММЕТРИЯ ЛИЦА (лат. asymmetria faciei) асиметрія обличчя. Неспіврозмірність частин обличчя.

АСФИКСИЯ (лат. asphyxia, -ae, f) задуха, асфіксія; (рос. удушье).

АТРОФИЧЕСКИЙ ГИНГИВИТ (лат. gingivitis atrophica) атрофічний гінгівіт. Запальний прояв дистрофічного процесу в пародонту; характеризується ураженням коренів зубів.

АТРОФИЧЕСКИЙ ГЛОССИТ (лат. glossitis atrophica) атрофічний Глосит. Запалення язика, що характеризується зменшенням чи цілковитим зникненням усіх видів сосочків слизової оболонки язика, іноді зменшенням розміру язика.

АТРОФИЯ (лат. atrophia, -ae, f) атрофія. Зменшення маси й обсягу органа чи тканин, що супроводжується ослабленням чи припиненням їхньої функції; в основі атрофії лежить розлад живлення тканин, що призводить до поступового заміщення паренхіматозних елементів фіброзною тканиною.

АТРОФИЯ ДЁСЕН (лат. atrophia gingivae) атрофія ясен. Зменшення маси й обсягу ясен, що супроводжується ослабленням чи припиненням їхньої функції; в основі атрофії лежить розлад живлення тканин, що призводить до поступового заміщення паренхіматозних елементів фіброзною тканиною.

АТРОФИЯ ДЕСНЫ (лат. atrophia gingivae) атрофія ясна. Зменшення маси й обсягу ясна, що супроводжується ослабленням чи припиненням його функції; в основі атрофії лежить розлад живлення тканин, що призводить до поступового заміщення паренхіматозних елементів фіброзною тканиною.

АТРОФИЯ, ПРОГРЕССИРУЮЩАЯ ЛИЦА (лат. haemiatrophia faciei progressiva) прогресуюча [проґресувальна] атрофія обличчя. Хвороба, причина якої неясна. Частіше хворіють жінки в молодому віці. Поступово прогресуючи, атрофуются всі тканини (м 'які і тверді) обличчя, потім це поширюється на органи тулуба; больові симптоми відсутні.

АТТАЧМЕНТ (анг. attachment; лат. fixatio, -onis, f) прикріплення, скріплення, кріплення, атачмент. Механічний пристрій для скріплення частин зубного протезу; розрізняють замкові та шарнірні атачменти; (рос. прикрепление, крепление; нім. Geschiebe; Verankerung).

АУТОЛИЗ (лат. autolysis, -is, f) саморозчинення, аутоліз; (рос. саморастворение).

АУТОПЛАСТИКА (лат. autoplastica, -ae, f) аутопластика. Усунення дефекту за допомогою тканини самого хворого.

АФАГИЯ (лат. aphagia, -ae,f) афагія. Цілковита неможливість ковтання.

АФТОЗ (лат. aphthosis, -is, f) афтоз. Будь-який стан, позначений афтами.

АФТОЗ ТУРЭНА, БОЛЬШОЙ (лат. aphthosis Touraine; aphthae Touraine: ей прізвища фр. дерматолога Альбера Турена /Albert Touraine/ 1883-1961) великий афтоз Турена. Хронічні рецидивуючі [рецидивувальні] афти.

АФТОЗНЫЙ (лат. aphthosus, -а, -ит) афтозний. Такий, що стосується афт, характеризується чи уражений ними.

АФТЫ БЕДНАРА (лат. aphthae Bednari) афти Беднара. Виразки на слизовій оболонці твердого піднебіння в грудних дітей, що виникають при необережному протиранні рота чи в результаті травмування соскою; /див. тж АФТЫ НОВОРОЖДЕННЫХ/.

АФТЫ МИКУЛИЧА (лат. aphthae Mikuliczi) афти Мікуліча. Хвороба неясної етіології у вигляді рецидивуючих уражень слизової оболонки рота; /див. тж АФТЫ ИНТЕРМИТТИРУЮЩИЕ ВОЗВРА ТНЫЕ ХРОНИЧЕСКИЕ/.

АФТЫ НОВОРОЖДЕННЫХ (лат. aphthae neonatorum) афти новонароджених [но-вонародженців]. Виразки на слизовій оболонці твердого піднебіння в грудних дітей, що виникають при необережному протиранні рота чи в результаті травмування соскою; /див. тж АФТЫ БЕДНАРА/.

АФТЫ СУТОНА (лат. aphthae Suttoni: від прізвища амер. дерматолога Річарда Лай-тбурна Саттона /Richard Lightburn Sutton/) афти Сутона [Саттона]. Хвороба, при якій спочатку в підслизовому шарі з 'являються одиночні вузлики, на місці яких потім утворяться хворобливі виразки з піднятими, ущільненими краями і запальним інфільтратом; /див. тж СТОМАТИТ АФТОЗНЫЙ РУБЦУЮЩИЙСЯ/.

АФТЫ ТУРЭНА (лат. aphthae Touraine; aphthosis Touraine: від прізвища фр. дерма-толаґа Альбера Турена /Albert Touraine/ 1883-1961) афти Турена. Хронічні рецидивуючі [рецидивувальні] афти.

АФТЫ, ИНТЕРМИТТИРУЮЩИЕ ВОЗВРАТНЫЕ ХРОНИЧЕСКИЕ () інтермі-туючі [інтермітувальні] поворотні хронічні афти. Хвороба неясної етіології у вигляді рецидивуючих уражень слизової оболонки рота; І див. тж АФТЫ МИКУЛИЧА/

АФТЫ, РЕЦИДИВИРУЮЩИЕ (лат. aphthae recidivantes) рецидивуючі [рецидивувальні] афти. Пухирці на слизовій оболонці рота, що швидко лопаються і залишають невеликі ерозії з жовтуватим нальотом, оточені червоною облямівкою.

АХЕЙЛИЯ (лат. acheilia, -ae, f) ахейлія. Аномалія розвитку: відсутність однієї чи обох губ; зустрічається рідко при уродженій атрезії отвору рота.